Альфа Південного Трикутника

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
α Південного Трикутника
Положення α Південного Трикутника
Locator Dot2.gif

Положення Атрії у сузір'ї Південного Трикутника
(червона блимаюча точка)
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Південний Трикутник
Пряме піднесення 16h 48m 39.89508s[1]
Схилення –69° 01′ 39.7626″[1]
Видима величина (V) 1.91[2]
Характеристики
Спектральний клас К2 IIb-IIIa[3]
показник кольору U−B +1.56[4]
показник кольору B−V +1.44[4]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –3.3[2] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 17.99[1] мас/рік

за схиленням: –31.58[1] мас/рік

Паралакс (π) 8.35 ± 0.15[1] мас
Відстань 391 ± 7 світлових років
120 ± 2 парсек
Абсолютна величина (MV) –3.68[5]
Подробиці
Маса 7[3] M
Радіус 130 R
Світність 5500[5] L
Ефективна температура 4150 ± 200[3]  K
lg g 1.5 cgs[3]
Металічність [Fe/H] –0.06[3]
Вік 4.8 × 107 (млн.)[3] років
Інші позначення
Atria, HR 6217, CD -68°2822, HD 150798, SAO 253700, FK5 625, GC 22558,
HIP 82273.[6]
Посилання
SIMBADдані для Alpha+Trianguli+Australis

Альфа Південного Трикутника (лат. α Trianguli Australis, скорочено α TrA), а також Атрія,[7] — найяскравіша зірка сузір'я Південного Трикутника, яка утворює одну з вершин трикутника разом з Бета і Гамма Південного Трикутника, завдяки чому сузір'я отримало свою назву.

Номенклатура[ред. | ред. код]

α Південного Трикутника — зірка, яка входить у позначення Байєра. Історична назва Атріа є скороченням.[8][9] У 2016 році Міжнародний Астрономічний Союз організував "Working Group on Star Names (Робоча Группа Зоряних Імен)"[10] для каталогізації та стандартизації імен для зірок. Перший бюлетень WGSN у липні 2016-го[11] вміщав таблицю перших двох партій імен, затверджених WGSN'ом; у тому числі ім'я Атріа у цієї зірки.

У традиційній китайській зоря називається 三角形三 (мандарин: sān jiǎo xín sān), що означає "Третя Зірка Трикутника".

Властивості[ред. | ред. код]

Альфа Південного Трикутника — це яскрава гігантська зірка з видимою зоряною величиною +1.91. На основі вимірювань паралакса відомо, що ця зірка знаходиться на відстані біля 391 світлових років (120 парсек) від Землі.[1] Передбачуваний вік зірки становить 48 мільйонів років, досить стара для масивної зірки, щоб розвиватися далеко від головної послідовності і перетворюватися у гіганта.[3] ЇЇ маса приблизно в сім разів перевищує масу Сонця та її світність близько у 5500 разів вища за світність Сонця. Ефективної температури зірки становить близько 4,150 К[3], що надає їй характерний помаранчевий відтінок зірок спектрального класа K.[12] З діаметром у 130 разів більший за сонячний, вона майже досягає орбіти Венери, якщо б її помістили у центрі Сонячної системи.

Є передумови того, що Атрія може виявитись подвійною зоряною системою. Вона показує незвичайні властивості для зірки свого класу, у тому числі зоряні спалахи, які перевищують норму викидів рентгенівського випромінювання. Це можна пояснити активністью молодого, магнітно-активного компаньйона приблизно G0 V спектрального класу. Така зірка буде мати масу, схожу на сонячну, з орбітальним періодом не менше 130 років. Молоді зірки G-класу мають високу температуру власної корони і часто випускають спалахі, викликаючи різке підвищення загальної світності. Пара може обертатись навколо один одного на відстані близько 50 астрономічних одиниць.[5]

У культурі[ред. | ред. код]

Атрія зображена на сучасному прапорі Бразилії, символізуючи штат Ріу-Гранді-ду-Сул.[13]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е van Leeuwen, F. (Листопад 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357. (англ.)
  2. а б Wielen, R. та ін. (1999). Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions. Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb (Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg) 35 (35). Bibcode:1999VeARI..35....1W. (англ.)
  3. а б в г д е ж и Kovacs, N. (Квітень 1983). Model-atmosphere analysis of high-dispersion spectra of four red giants and supergiants. Astronomy and Astrophysics 120 (1): 21–35. Bibcode:1983A&A...120...21K. (англ.)
  4. а б Johnson, H. L. та ін. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 4 (99): 99. Bibcode:1966CoLPL...4...99J. (англ.)
  5. а б в Ayres, Thomas R.; Brown, Alexander; Harper, Graham M. (Квітень 2007). α TrA Junior. The Astrophysical Journal 658 (2): L107–L110. Bibcode:2007ApJ...658L.107A. doi:10.1086/514818. (англ.)
  6. alf TrA -- Star. SIMBAD (Centre de Données astronomiques de Strasbourg). Процитовано 2011-12-26. (англ.)
  7. IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 July 2016. 
  8. Ridpath, Ian (1989). Star tales. James Clarke & Co. с. 125. ISBN 0-7188-2695-7. (англ.)
  9. Kaler, Jim. Atria (Alpha Trianguli Australis). Stars. University of Illinois. Процитовано 17 October 2012. 
  10. IAU Working Group on Star Names (WGSN). Процитовано 22 May 2016. 
  11. Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1. Процитовано 28 July 2016. 
  12. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation). Грудень 21, 2004. Процитовано 2012-01-16. (англ.)
  13. Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website. Процитовано 2011-12-26. (англ.)

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]