Ампурдан
| Ампурдан | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| |||
| Адм. центр | Фігерас і Ла-Бісбал-д'Ампурда | ||
| Країна |  Іспанія
| ||
| Регіон | Жирона | ||
| Населення | |||
| - повне | |||
| Етнікон | ампурданці | ||
| Площа | |||
| - повна | 2261,62 км² | ||
| Висота | |||
| - максимальна | 43 м | ||
| - мінімальна | 43 м | ||
| |||
| |||
| |||
Ампурдан (від офіційної назви каталонською: Empordà) — каталонський природний та історичний регіон, що розташовано у північно-східній частині Іспанії, між гірськими хребтами Альбера та Гаваррес[ca]
Після поділу території країни на округи у 1936 році, який враховував економічні та ринкові критерії, територія Ампурдан було поділено на два адміністративні комарки: Альт-Ампурда та Баш-Ампурда, а також дюжину муніципалітетів, що знаходяться у графствах Жирунес і Пла-де-л'Астані.[1]
Місто Фігерас, головний міський центр та економічний і комерційний центр Ампурда, було визначено столицею Альт Ампурда, а центр промислового виробництва кераміки та винної корки Ла-Бісбаль-д'Ампурда став столицею Баш-Ампурда. Муніципалітети. Сан-Феліу-де-Гішольс і Валь-д'Аро[ca] були приєднані до Баш-Ампурда через сильні історичні зв'язки та економічну порідненість (коркова промисловість).
Мешканці Ампурда загалом називають себе ампурданцями[2], здебільшого ігноруючи адміністративні кордони.
Ампурда була колискою для багатьох живописних шкіл, серед яких виділявся сюрреалізм, зокрема такі художники, як Сальвадор Далі, Анхель Планельс, Жоан Массане та Еваріст Валлес.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва регіону походить від Empúries давньогрецькою мовою, що означає «ринки».
Ампурда отримала свою назву через послідовні фонетичні похідні від стародавнього графства Ампурдіс, спочатку зі столицею в нинішньому Сант-Марті д'Ампурієс[ca], а пізніше в Кастельо д'Ампурієс, місті, яке було справжньою середньовічною столицею Ампурда протягом століть, під час найбільшого політичного розквіту цього графства. Графство одне з останніх приєдналось до Арагонської корони, впливало на перенаправлення течії річки Тер та будівництво барвистого замку Монгрі[ca] каталонськими королями на вершині однойменного масиву.
Історія[ред. | ред. код]
Територія Ампурда була заселена ще з доісторичних часів. В печерах Каталонського прибережного хребта, а саме на масиві Монтгрі знайдені докази присутності людини нижнього та середнього палеоліту. Найвідоміші з них знайдені у Торроеллі та Уллі. Важливі мегалітичні комплекси були знайдені в масиві Гаваррес та масиві Кадіретес[ca]. Численні дольмени розташовані в центральній частині хребта Гаваррес.
Греки в регіоні мали поселення в Розас у 8 столітті до нашої ери та в Емпоріоні на початку 6 століття до нашої ери.
Іберійці побудували одне зі своїх головних міст в Улястрет в 6 столітті до нашої ери. [3] Але з приходом римлян почався процес трансформації, який змінив систему зайнятості та економічне використовування ресурсів території, що призвело до залишення іберійцями Улястрет у 2 столітті до нашої ери. [4]Після цього Територія Ампурда була в складі Римської Імперії. У 3-му та 5-му століттях нашої ери територія мала вторгнення варварів, що призвело до значного збідніння регіону та зменшення кількості міських центрів.
Попри те, що в регіоні залишилося багато слідів романізації, на його розвиток почали впливати вестготи та араби. Близькість до Франкського королівства призвела до швидкого створення незалежних графств під командуванням феодалів.[5] Мусульманське вторгнення в регіон тривало не більше шістдесяти років (714-785 рр. ).
Адміністративний поділ імперії Каролінгів поділяв завойовану територію Каталонії на графства. У той час територія сучасного Ампурда належала графам Ампурієс, феодалам єпископа Жирони, баронів гілок Кардони.[6] В той час Ампурда стає морською територією. Перші верфі було зроблено в 10 столітті. [7]
Гастрономія[ред. | ред. код]
Кухню Ампурда називають кухнею моря і гір, [8] а іноді і «гастрономічним заповідником» Каталонії. [9]
Гастрономія Ампурда сформувалась морською природою, що доповнюється посушливими районами, гірськими лісами та водно-болотними угіддями річок Муга, Флувіа та Тер. Основними елементами гастрономії є риба, свинина, птиця та овочі. [10] Розвиток туризму створив великий ресторанний сектор, який мав кілька ресторанів високого класу, наприклад, El Bulli в Розас.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Enric Lluch i Oriol Nel•lo (a cura de) (1983). La gènesi de la Divisió Territorial de Catalunya. (1931-1936). Edició de documents de l'Arxiu de la Ponència. Barcelona: Diputació de Barcelona,. с. 413. ISBN 84-500--8693-0.
- ↑ Diccionario de la Lengua española - Vigésima segunda edición. Real Academia Española
- ↑ La Jonquera a l’època dels romans (I). InfoJonquera (Catalan) . Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ La Jonquera a l’època dels romans (II). InfoJonquera (Catalan) . Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Abadal i de Vinyals, Ramon (1926-55). Catalunya carolíngia. I. nstitut d'Estudis Catalans.
- ↑ Inici. Turisme - La Bisbal d'Empordà (es-es) . Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Terradas Muntañola, Robert (2009). Las Atarazanas de Barcelona: Trazado, construcción, y restauración (castellà) . Editorial Enginyeria i Arquitectura La Salle. с. 20. ISBN 978-84-937011-9-2.
- ↑ gastronomia, Turisme Baix Empordà. Consell Comarcal (ред.). Cuina empordanesa. Процитовано 7 agost 2014.
{{cite web}}:|archive-date=вимагає|archive-url=(довідка) - ↑ Fàbrega, Jaume (1990). La cuina de l'Empordà i la Costa Brava. Magrana. с. 19.
- ↑ 'Alt Empordà', guia publicada per la Generalitat de Catalunya, 2004
Джерела[ред. | ред. код]
- Jesús Revelles. La interpretació portuguesa de Josep Pla. Treball de recerca del Doctorat d’Humanitats, Universitat Autònoma de Barcelona, 2008 Escrits empordanesos. Front Cover. Josep Pla. Destino, 1980 - Ampurdán (Spain:Region) - 526 pages
- Padrosa Gorgot, Inés. Diccionari biogràfic de l’Alt Empordà. – Girona: Diputació, 2009. – 912 p.: il. – 17 x 24 cm – DL: GI-000/0000. ISBN: 978-84-96747-54-8
- Montserrat Llorens, Rosa Ortega y Joan Roig (1993). Història de Catalunya (en catalán). Editorial Vicens Vives. ISBN 84-316-2624-0.
- VV.AA., El llibre d'or de Catalunya. Editado por El Periódico de Catalunya, Barcelona, 1996. Depósito legal: B 33160-1996.