Аміров Фікрет Мешаді Джаміль огли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аміров Фікрет Мешаді Джаміль огли
азерб. Fikrət Məşədi Cəmil oğlu Əmirov
Fikret Emirov.jpg
Основна інформація
Дата народження 22 листопада 1922(1922-11-22)[1][2][…]
Місце народження Гянджа, Азербайджанська РСР, Закавказька РФСР
Дата смерті 20 лютого 1984(1984-02-20)[2][3][4] (61 рік)
Місце смерті Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Поховання Алея честі
Роки активності 19421984
Громадянство СРСР
Професії композитор
Освіта Бакинська музична академія
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
народний артист СРСР Народний артист Азербайджанської РСР Державна премія СРСР State Prize of the Azerbaijan SSR Сталінська премія
CMNS: Файли у Вікісховищі

Фікрат Аміров(Fikrət Məşədi Cəmil oğlu Əmirov) (22 листопада 1922, Гянджа, Азербайджанська РСР — 20 лютого 1984, Баку) — радянський, азербайджанський композитор, музичний педагог. Народний артист СРСР (1965). Герой Соціалістичної Праці (1982). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1949) і Державної премії СРСР (1980).

Біографія[ред. | ред. код]

Фікрат Аміров народився 22 листопада 1922 року в Гянджі, Азербайджанська РСР в родині відомого співака, тариста й композитора Мешеді Джаміля Амірова. Закінчив Кіровабадське музичне училище по класу тара. Навчався в Бакинському музичному училищі по класу композиції. У 1939 році розпочав навчання у Бакинській консерваторії. Вивчав композицію у Б. І. Зейдмана і основи азербайджанської народної музики у У. А.-Г. Гаджибекова.

1941 року пішов на фронт, але був демобілізований після поранення.

Після закінчення консерваторії працював художнім керівником Азербайджанської філармонії, директором Азербайджанського театру опери і балету.

Фікрет Аміров помер 20 лютого 1984 року в Баку. Похований на Алеї почесного поховання.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • 1942-1945 рр.- директор і художній керівник філармонії, а також директор музичного училища в місті Кіровобад. Професор.
  • 1945 р. — закінчив консерваторію, представивши дипломну роботи — оперу «Улдуз».
  • 1946-1947 рр. — художній керівник Азербайджанської філармонії ім. А. М. Магомаєва.
  • 1956-1959 рр. — директор Азербайджанського театру опери і балету імені М. Ф. Ахундова.

Досягнення[ред. | ред. код]

У творчості композитор використовує азербайджанські народні мелодії і ритми, імпровізацію

  • Автор книги «В світі музики» (1983).
  • З 1956 року був секретарем правління Спілки композиторів Азербайджану
  • З 1975 року секретар правління Спілки композиторів СРСР
  • 1980 рік — Член-кореспондент АН Азербайджанської СРСР.
  • Депутат Верховної Ради Азербайджанської РСР 4-9-го скликань

Твори[ред. | ред. код]

Опери[ред. | ред. код]

  • «Улдуз» (1948)
  • «Севіль» (1953)

Балети[ред. | ред. код]

  • «Шур» (хореографічна новела) (1968)
  • «Легенда про Насімі» (1973)
  • «Підкорювачі Каспію» (вокально-хореографічна поема) (1975)
  • «Тисяча і одна ніч» (1979)
  • «Нізамі» (1984).

Музичні комедії (оперети)[ред. | ред. код]

  • «Крадії сердець» (1943)
  • «Радісна звістка» (1945)
  • «Гезюн айдин» (1946).

Оркестрові твори[ред. | ред. код]

  • Поеми «Пам'яті Нізамі» (1941), «Пам'яті героїв Великої Вітчизняної війни» (1943)
  • Увертюра «Джанги» (1945)
  • Симфонія «Нізамі» (1947)
  • Концерт для фортепіано з оркестром народних інструментів (1947)
  • Два симфонічні мугами: «Шур», «Кюрд-овшари» (1948)
  • Поема «Зимня дорога» для тенора і баритона з оркестром (1949)
  • Сюїта «Азербайджан» (1950)
  • «Карабах — перлина Азербайджану» (1954)
  • Концерт для фортепіано з оркестром на арабські теми (1957)
  • «Азербайджанське каприччіо» (1961)
  • «Симфонічні танці» (1963)
  • Симфонічний мугам для меццо-сопрано, камерного оркестру і литавр «Гюлістан Баяти-шираз» (1968)
  • «Симфонічні портрети» для 4 солістов, декламатора і оркестру (1970)
  • Вокально-хореографічна поема «Легенда про Насімі» (1977)
  • «Азербайджанські гравюри» для симфонічного оркестру.

Камерні твори[ред. | ред. код]

  • Варіації для фортепіано (1941)
  • «Романтична соната» для фортепіано (1947)
  • 2 прелюдії для фортепіано (1948)
  • «Елегія» пам'яті Асафа Зейналли для віолончелі або альту з фортепіано (1948)
  • Поема «Посвята Узеіру Гаджибекову» для унісону скрипки та віолончелі з фортепіано (1949)
  • 5 п'єс для віолончелі та альта з фортепіано (1953)
  • Дванадцять мініатюр для фортепіано (1955)
  • Сюїта на албанські теми для двох фортепіано (1955)
  • Дитячий альбом для фортепіано (1956)

Нагороди[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1960 — «Ранок»
  • 1962 — «Велика опора»
  • 1965 — «Аршин мал алан»
  • 1966 — «Життя чудова штука, брат!»
  • 1968 — «Красунею я не була»
  • 1970 — «Севіль»
  • 1972 — «Гюлістан Баяти-шираз»
  • 1973 — «Шкатулка»
  • 1974 — «Урок співів»
  • 1974 — «Сторінки життя» (кіноальманах)
  • 1975 — «Легенди світу»
  • 1975 — «Фірангіз»
  • 1977 — «Шляхом Жовтня»
  • 1985 — «Фікрет Аміров»

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Іменем композитора названі Гянджинська філармонія, Державний ансамбль пісні і танцю. В Баку, Гянджі, Сумгаїті музичні школи носять його ім'я.
  • 22 листопада 2006 року в Баку на будинку, де жив композитор, відкрита меморіальна дошка.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Караєв К. Симфонічні мугами Фікрета Амірова // Радянська музика. — 1949. — № 3.
  • Данілов Д. Фікрет Аміров. — Баку, 1956.
  • Аміров Ф. У світі музики (Musiqi aləmində). — Баку, 1983

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Амиров Фикрет Мешади Джамиль оглы // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. International Music Score Library Project — 2006.

Посилання[ред. | ред. код]