Аміція де Монфор
| Аміція де Монфор фр. Amicie de Montfort | |
| Народження: | 13 століття |
|---|---|
| Смерть: |
20 лютого 1252 Монтаржі |
| Країна: | Франція |
| Батько: | Симон IV де Монфор[1] |
| Мати: | Аліса де Монморансі[1][2] |
| Шлюб: | Gaucher de Joignyd |
| Діти: | Perronelle de Joignyd[1] |
Аміція де Монфор (Амісія, Аміка, фр. Amicie de Montfort, до 1210–1253) — п'ята дитина і третя дочка Симона де Монфора та Аліси де Монморансі. Її батько був сеньйором де Монфор-л'Аморі в Іль-де-Франс, графом Лестером і після Альбігойського хрестового походу отримав титули віконта Каркассона і Безьє, сіра Альбі та Разес, графа Тулузи та герцога Нарбонну. З боку матері була спорідненою з Плантагенетами й Капетингами, її дядько Матьє II де Монморансі[fr] від 1218 року був коннетаблем Франції, а молодший брат Симон V де Монфор, граф Лестер і Честер, був першим лордом-протектором Англії і зятем Генріха III.
1211 року в Монпельє Педро II Католик із політичних мотивів погодився на шлюб Аміції де Монфор і свого сина Хайме, який пізніше став королем Арагону під ім'ям Хайме I Завойовника. Педро передав молодого інфанта в руки графа як запоруку своєї вірності та погодився, щоб він жив і навчався лицарським мистецтвам у Франції. Коли 12 вересня 1213 Педро Арагонський загинув у битві, Хайме було шість років. Відповідно до угоди, він жив у Каркассонні під опікою Монфора. Спочатку граф де Монфор відмовлявся відпускати його в Арагон, але папа Іннокентій III на прохання арагонських дворян зажадав, щоб він віддав хлопчика папському легату П'єтро ді Мора. Так Аміція втратила нареченого та корону Арагону.
Вже після смерті батьків вийшла заміж до травня 1226 за Готьє (Гоше) II де Жуаньї, сеньйора де Шаторенар (фр. Gautier de Joigny, seigneur de Châteaurenard, бл. 1161 — до листопада 1237)[3]. Він був другим сином Рено IV, графа де Жуаньї, та графині Аделаїди де Невер. Він отримав посаду сенешаля Невера при дворі родичів матері — графів Куртене, Неверу, Тоннеру та Осеру. Для Готьє це був другий шлюб.
Їхні діти:
- Петронілла (Перенель) (? — 1289), дама де Сюллі та Шаторенар, названа на честь старшої сестри матері. У першому шлюбі (червень 1249) дружина П'єра де Куртене, сеньйора Конша (убитий у Єгипті 1250); у другому (грудень 1252) — Анрі II (бл. 1234—1269), сіра де Сюллі.
- Готьє (? — До травня 1249), чернець.
1240 року, після смерті чоловіка, заснувала домініканське абатство поблизу міста Монтаржі, розташоване в Гатіне на Луарі за 17 км від Шаторенара. У цей жіночий монастир, також після смерті чоловіка, вступила її невістка Елеонора Плантагенет, дружина брата Аміції Симона V де Монфора. Вона була третьою дочкою Іоанна Безземельного, короля Англії, та його другої дружини Ізабелли Ангулемської. Також там знайшла притулок Бланшефлер Швабська (1226—1279), позашлюбна дочка імператора Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена та шампанки Маргарити Іди де Рейнель.
Померла Аміція де Монфор-Жуаньї 20 лютого 1253 в заснованому нею жіночому монастирі Монтаржі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ GAUCHER de Joigny (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 10 серпня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Cawley H. Amicie de Montfort (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 10 серпня 2011.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - Cawley H. COMTES d'EVREUX (MONTFORT-l'AMAURY) (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 10 серпня 2011.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - Елена Сизова. Фридрих II Гогенштауфен и его династия в зеркале литературы. Историко-искусствоведческий портал «Монсальват». Архів оригіналу за 21 серпня 2011.
|
