Інокентій III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інокентій ІІІ
(Innocentius РР. III)
Innozenz3.jpg
C o a Innocenzo III.svg
У миру граф Лотаріо Конті з Сеньї
Народився 22 лютого 1161
Ананьї, Італія
Початок понтифікату 8 січня 1198
Інтронізація 22 лютого 1198
Кінець понтифікату 16 липня 1216
Попередник Целестин III
Наступник Гонорій III


Портали: Католицтво


Інокентій III, у миру Лотаріо Конті з Сеньї, (італ. Lotario dei Conti di Segni, *22 лютого 1161 — †16 липня 1216) — 176-ий Папа Римський з 8 січня 1198 до смерті.

Життя[ред.ред. код]

Народився в Італії, в місті Ананьї (італ. Anagni). Син графа Тразімондо, племінник Климента III. Навчався богослов'я в Паризькому університеті і права в Болонському. У вересні 1190 Климент III призначив його кардиналом.

Понтифікат[ред.ред. код]

Незабаром після свого обрання Інокентій III підпорядкував римський муніципалітет владі папи (префект став папським чиновником). Ініціював Четвертий хрестовий похід (1199–1204), який 1204 року поклав початок Латинської імперії в Константинополі. Підтримував створення 1198 року в Палестині Тевтонського ордена й надавав підтримку його першому Великому Магістрові — Генріху Вальпотові. Ініціював хрестовий похід проти альбігойців (1208). Тоді ж запровадив церковну інквізицію з місією проти альбігойців, призначивши її головою іспанця Домініка де Гусмана. 1212 року папа організував хрестовий похід дітей.

1215 року скликав Четвертий Латеранський собор.

Взаємовідносини папи й Англії були складними. Після того, як папа наклав на Англію інтердикт (1208) і позбавив влади англійського короля Іоанна Безземельного (1209), останній 1213 року цілковито підкорився папі. Папа заборонив Франції війну проти Англії, на що французький король Філіп II Август заявив: «Папі немає справи до того, що відбувається між королями». За це папа наклав інтердикт і на Францію. Іоанн Безземельний домігся від папи визнання «великої хартії вольностей» (лат. Magna Charta) (1215) недійсною та відлучення баронів від Церкви. Васалами папи визнали себе також цар Болгарії (1204) та королі Арагону й Португалії. Будучи з 1198 року опікуном Фрідріха II Швабського, папа успадкував сицилійський престол і тимчасово підпорядкував собі Сицилійське королівство.

1204 Інокентій III пропонував Роману Мстиславовичу князю Волинському та Галицькому королівську корону.

З метою поширення впливу у Східній Європі Інокентій III 1202 року санкціонував заснування Ордена мечоносців (лат. Fratres militiæ Christi Livoniae). 1215 він організував хрестовий похід німецьких лицарів проти прусів. Домігся розширення Папської області за рахунок приєднання земель, що раніше належали імперії (але перерахованих в угоді дарування Карла Великого): Анкони (Марке), герцогства Сполето (Умбрія), Радікофано, тимчасово Романьї. Однак Болонью та Пентаполь він утримати не зміг. 1209 року коронував імператором Священної Римської імперії Оттона, герцога Саксонського. Проте вже у листопаді 1210 він відлучив його від Церкви за те, що той зайняв Романью та вирішив напасти на Неаполітанське королівство. 1212 року папа призначив імператором його супротивника Фрідріха, короля Неаполітанського, але не коронував його. Коли Фрідріх прибув до Риму прийняти корону, папа відмовився його коронувати, побоюючись його могутності та сподіваючись вигнати його з Італії, як перед тим Оттона. Обурений Фрідріх рушив до Німеччини та переміг Оттона. Але Інокентій III вже на той час помер.

Посилання[ред.ред. код]