Анджей Мулярчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Мулярчик
Народився 13 червня 1930(1930-06-13) (93 роки)
Варшава, Польська Республіка[1]
Країна  Республіка Польща
Діяльність журналіст, письменник, сценарист
Alma mater Варшавський університет і VI Liceum Ogólnokształcące im. Tadeusza Reytanad
Знання мов польська
Заклад Польське Радіо, Q9396191? і Iluzjond
Членство Асоціація письменників Польщі, Polish Film Academyd, Асоціація польських кінематографістів, Спілка письменників Польщіd і Union of Polish Youthd
Брати, сестри Роман Братний
Нагороди
IMDb ID 0611650

Анджей Едвард Мулярчик (пол. Andrzej Edward Mularczyk, народився 13 червня 1930 у Варшаві) — польський письменник, кіносценарист, автор репортажів, творець радіоп'єс.

Біографія[ред. | ред. код]

Місцем його літературного дебюту став підпільний журнал «Dźwigary», який опублікував його (анонімно) у 1943 році. Після війни відвідував середню школу. Тадеуша Рейтана у Варшаві[2]. У 1949 році розпочав журналістську діяльність, паралельно навчаючись на факультеті журналістики Варшавського університету. Закінчив ці студії в 1955 році, того ж року вступив до Спілки польських письменників. У 1948—1955 роках був членом ЗМП[3].

У 1953 р. розпочав співпрацю з Польським радіо, а в 1955 р. перейшов на постійну роботу [4]. Був репортером і колумністом тижневика «Świat». У 1964 році став членом Товариства польських кінематографістів. У 1970—1977 роках працював літературним керівником кіностудії Iluzjon Film Group. Член Асоціації польських письменників та Польської кіноакадемії.

Близько 40 фільмів повстало за його сценаріями, включають трилогію Sami swoi, Nie ma mocch, Kochaj albo lecia, а також телесеріал Dom. Він також був співавтором сценарію до фільму Анджея Вайди «Катинь»[5]. Автор публікації Post mortem: Катинь — кіноповість, присвячена Катинському розстрілу. Під псевдонімом Анджей Юрек разом із Єжи Яніцьким написав сценарій до фільму Я розраховую на твої гріхи.

Антологія[ред. | ред. код]

У 2006 році видавництво Адама Маршалека в Торуні опублікувало текстову антологію зі сценаріями радіоп'єс Анджея Мулярчика під назвою Cicho, whisperem i na ucho[6], яка є першою частиною радіосерії Польського радіо [6]. Збірка складається з оригінальних текстів п'ятнадцяти радіоп'єс, які транслювалися на Польському радіо в 1981—2005 роках у постановці Театру польського радіо [6]:

  1. З глибини вод,
  2. Кожної першої неділі,
  3. Горила, або останнє завдання,
  4. Будинок на кістках, або побачимось, наша надія,
  5. Цирк пішов, леви залишилися,
  6. Дурний,
  7. Соло для труби,
  8. Вільний пес Іван,
  9. Ця краса, що пішла до собак,
  10. Веселий оркестр вічного спочинку,
  11. Інший берег, або наречений в траурі,
  12. Болеро,
  13. Тихо, пошепки і на вухо,
  14. Кінець світу щодня,
  15. Хепенінг, або нічна комедія з катафалком на задньому плані.

Фільмографія (сценарій)[ред. | ред. код]

Книжкові видання[ред. | ред. код]

  • Товариші з Домброви (співавтор: Єжи Яніцький, 1953)
  • Карусель (1954)
  • Зірки в калюжах (1957)
  • Метрики, доступні для перегляду (співавтор: Кшиштоф Конколевський, 1963)
  • Наші (1967)
  • Що комусь сниться (1968)
  • Ще чути, як коні співають і іржуть. Кінооповідання (1971)
  • Немає сильних (1974)
  • Що станеться завтра (1975)
  • You've Gotta Drink It Down (1976)
  • Надзвичайно спокійна людина (1977)
  • Квіти з пір'я (1978)
  • Свіжий запах дикої м'яти (1979)
  • Великий вибух (1979)
  • Чиє життя я прожив (1983)
  • Чудом врятований (1989)
  • Сплінтер (1989)
  • сестра. Історія певного злочину (1990)
  • Божий смітник (1993)
  • Люби або покинь (1994)
  • Польські кохання (1998)
  • Будинок. Кіноповість (співавтор: Єжи Яніцький, 1998)
  • Тихо, пошепки і на вухо (2006)
  • Польські кохання та п'ять нових історій (2006)
  • Посмертно. Катинь. Кіноповість (2007)
  • Кожен живе як знає (2011)
  • Шлях (2015)
  • Що комусь сниться та інші історії (2015)

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1975 — Золотий Хрест Заслуги
  • 1975 р. — нагрудний знак «Заслужений діяч культури».
  • 1975 — Медаль Комісії народної освіти[7]
  • 1988 р. — Премія міністра національної оборони І ступеня в галузі літератури
  • 1989 — Prix Italia в категорії художня література за сценарій радіоп'єси «З глибини води»
  • 1996 — Приз Італії в категорії художня література за сценарій радіоп'єси Цирк пішов, леви залишилися
  • 1996 — Головна премія Останкінська премія '96 за Балкон на Головній[8]
  • 1996 — Почесний Великий Сплендор[9]
  • 2001 — Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (за видатний внесок у мистецьку діяльність)[10]
  • 2001 — Супер Віктор за життєві досягнення
  • 2005 — Діамантовий мікрофон (за комплексну радіотворчість, особливо в царині драматургії, та за 45-річну співтворчість унікального радіороману "W Jeziorany")[4]
  • 2010 — Срібна медаль «За заслуги перед культурою Gloria Artis»[11]
  • 2011 — Командорський хрест Ордену Відродження Польщі (за видатні заслуги перед Польським радіо)[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ Andrzej Mularczyk. Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny (PDF). Т. 5., L—M. Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne. 1997. с. 503. ISBN 8302054445.
  3. ↑ Kto jest kim w Polsce 1984 (вид. 1). Warszawa: Wydawnictwo Interpress. 1984. с. 646. ISBN 8322320736.
  4. ↑ а б Warszawa. Diamentowy Mikrofon dla Andrzeja Mularczyka. e-teatr.pl. 12 lutego 2005.
  5. ↑ Katyń według Wajdy. onet.pl. 21 listopada 2005.
  6. ↑ а б в Andrzej Mularczyk – Cicho, szeptem i na ucho. polskieradio.pl. 2 lutego 2011.
  7. ↑ Droga. tvp.pl.
  8. ↑ Teatr Polskiego Radia. teatry.art.pl. 28 września 2006. Архів оригіналу за 21 червня 2008. Процитовано 12 грудня 2023.
  9. ↑ Wielki Splendor – nagrody Teatru Polskiego Radia wręczone. prsa.com.pl. 1 grudnia 2008.
  10. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 12 lutego 2001 r. o nadaniu orderów i odznaczeń (M.P. z 2001 r. nr 12, poz. 191).
  11. ↑ Medal Zasłużony Kulturze – Gloria Artis. mkidn.gov.pl. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 12 грудня 2023.
  12. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 27 września 2011 r. o nadaniu orderów i odznaczeń (M.P. z 2012 r. poz. 81).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджей_Мулярчик&oldid=41944339