Анджей Вайда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анджей Вайда
пол. Andrzej Wajda
Andrzej Wajda OFF Plus Camera 2012(2).jpg
Анджей Вайда у 2012 році
Дата народження: 6 березня 1926(1926-03-06)
Місце народження: Сувалки, Польща
Дата смерті: 9 жовтня 2016(2016-10-09) (90 років)
Місце смерті: Варшава
Громадянство: Польща Польща
Професія: кінорежисер
IMDb: ID 0906667
 
Нагороди:
Орден Білого Орла (Польща)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Офіцер ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Командор ордена Трьох Зірок
Орден Дружби
Офіційний сайт Анджея Вайди(англ.)(пол.)
Commons-logo.svg Анджей Вайда у Вікісховищі

А́нджей Ва́йда (пол. Andrzej Wajda; 6 березня 1926, Сувалки — 9 жовтня 2016, Варшава) — польський кінорежисер і кіносценарист.

Єдиний польський режисер — володар «Оскара».

Біографія[ред.ред. код]

Батько майбутнього режисера, офіцер Війська Польського, загинув у Катині.

У підлітковому віці Анджей був зв'язковим Армії Крайової у Радомі та Варшаві.

Після Другої світової війни допомагав художникам реставрувати костели. 1946 року вступив до Краківської академії мистецтв, але, не закінчивши курсу, перейшов на режисерський факультет Лодзинської кіношколи.[1]

Як сам згадує, в той час на нього сильно впливали роботи французького авангарду та притчі Луїса Бунюеля. Переживши роки війни, став відомий як автор фільмів на воєнну тематику. Таким був його дебют «Покоління» (1955) — про польську молодь, яка змушена була різко подорослішати у воєнні роки (фільм поклав початок «польській школі кіно»), а також наступні картини: «Канал» (1957) і «Попіл і діамант» (1958). Обидві роботи були відзначені на Каннському та Венеційському кінофестивалях.

1975 року виступ Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі на Форумі Кінематографістів у Гданську став поштовхом для заснування течії «кіно морального неспокою». Це було відповіддю на обмеження свободи творчості у зображенні суспільно-політичних проблем.

1981 року вступив до «Солідарності».

1989 — обраний до Сенату Польської Республіки.

З початку 1990-х рр. був членом Ради з питань культури при президентові Польщі.

Є автором сценаріїв більшості своїх картин.

Окрім кінематографа, з кінця 1950-х років працював у театрі.

Особисте життя[ред.ред. код]

Перебував у четвертому шлюбі з Кристиною Захватович, театральним і кіносценографом, дизайнером одягу та акторкою. Від одного з попередніх шлюбів (з відомою кіноакторкою Беатою Тишкевич) має дочку Кароліну, відому кіноакторку.

Фільмографія[ред.ред. код]

Докладніше: Фільмографія Анджея Вайди[pl]

Повнометражні фільми[ред.ред. код]

  • Покоління (Pokolenie, 1954)
  • Канал (Kanał, 1957)
  • Попіл і алмаз[pl] (Popiół i diament, 1958)
  • Стрічка (Lotna, 1959)
  • Невинні чародії (Niewinni czarodzieje, 1960)
  • Самсон[pl] (Samson, 1961)
  • Сибірська леді Макбет[pl] (Sibirska Ledi Magbet / Powiatowa lady Makbet, 1961)
  • Кохання двадцятирічних (L'amour à vingt ans, 1962)
  • Попіл (Popioły, 1965)
  • Все на продаж (Wszystko na sprzedaż, 1968)
  • Врата раю (Gates to Paradise, 1968)
  • Полювання на мух (Polowanie na muchy, 1969)
  • Березняк (Brzezina, 1970)
  • Краєвид після битви (Krajobraz po bitwie, 1970)
  • Пілат та інші[pl] (Piłat i inni, Pilatus und andere — ein Film für Karfreitag, 1972)
  • Весілля (Wesele, 1970)
  • Земля обітована (Ziemia obiecana, 1974)
  • Смуга тіні (Smuga cienia, 1976)
  • Людина з мармуру[pl] (Człowiek z marmuru, 1976)
  • Вимерлий клас. Сеанс Т.Кантора (Umarła klasa. Seans T.Kantora, 1976)
  • Без наркозу (Bez znieczulenia, 1978)
  • Запрошення всередину (Zaproszenie do wnętrza, 1978)
  • Панни з Вілька (Panny z Wilka, 1979)
  • Диригент (Dyrygent, 1979)
  • З відпливом літ, з відпливом днів (Z biegiem lat, z biegiem dni, 1980)
  • Людина із заліза (Człowiek z żelaza, 1981)
  • Дантон (Danton, 1983)
  • Кохання в Німеччині (Eine Liebe in Deutschland, 1983)
  • Хроніка любовних пригод (Kronika wypadków miłosnych, 1986)
  • Біси (Les Possédés, 1988)
  • Les Français vus par (1988)
  • Корчак (Korczak, 1990)
  • Перстень з орлом у короні (Pierścionek z orłem w koronie, 1992)
  • Страсний тиждень (Wielki tydzień, 1995)
  • Панна Ніхто (Panna Nikt, 1996)
  • Пан Тадеуш (Pan Tadeusz, 1999)
  • Помста (Zemsta, 2002)
  • Перерване мовчання (Broken Silence, 2002)
  • Катинь (Katyń, 2007)
  • Аїр (Tatarak, 2009)
  • Валенса. Людина з надії (2012)
  • Післяобрази (2016)

Короткометражні фільми[ред.ред. код]

  • Ілжецька кераміка (Ceramika iłżecka, 1951)
  • Поганий хлопець (Zły chłopiec, 1951)
  • Коли ти спиш (Kiedy ty śpisz, 1953)
  • Я йду до сонця (Idę do słońca, 1955)
  • Перекладанець (Przekładaniec, 1968)

Підтримка України[ред.ред. код]

Під час російської інтервенції в Україну у березні 2014 року Анджей Вайда разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно: Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Єжи Гоффманом, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким виступив з підтримкою українського народу:[2]

Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємось вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!

Відзнаки[ред.ред. код]

Творчість режисера відзначено преміями «Оскар» (2000, за заслуги в кінематографі), «Сезар», «Фелікс», а також низкою інших престижних міжнародних премій в Японії, Італії, Греції.

Почесний доктор (доктор honoris causa) Ягеллонського, Варшавського, Лодзького, Гданського, Опольського та Вашингтонського університетів.

Почесний громадянин Лодзі та Радома.

Кавалер ордена Почесного легіону (2001), офіцер Почесного легіону (1982), командор Ордену Мистецтва та Літератури (всі — Франція), кавалер Великого Хреста Ордена Відродження Польщі (1999), Офіцерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), Кавалерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), ордену «Будівників Народної Польщі», ордену Прапора Праці (1975) (всі — Польща), ордену Ранкового Сонця (Японія, 1995), Великого Хреста Заслуги Ордену Заслуги (ФРН, 2001), офіціал Ордену Заслуги Італійської Республіки (2000), кавалер Ордену Дружби (Росія, 2010), орденів Угорщини, Болгарії, Хорватії, Латвії, Естонії.

15 квітня 2008 р. Президент України Віктор Ющенко нагородив Анджея Вайду орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за визначний особистий внесок у розвиток українсько-польського культурного співробітництва, багаторічну плідну творчу діяльність на ниві утвердження ідеалів гуманізму у кіномистецтві.[3]

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Анджей Вайда. Кіно і решта світу / Переклад з польської Віри Авксентьєвої. — К.: Етнос, 2004.
  • Рецензія: Пізнюк І. Переклад(ач) і решта світу // Кур'єр Кривбасу. — 2009. — № 236-237. — С. 371—381.)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]