Сильвестр (Морар-Андрієвич)
| Сильвестр | |
|---|---|
| нім. Sylvester Morariu-Andriewicz | |
 | |
| Народився |
14 листопада 1818[1][2] Мітоку-Драгомірней, Сучава, Румунія |
| Помер |
3 квітня 1895 (76 років) Чернівці, Герцогство Буковина, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Країна |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Національність | русин |
| Діяльність | політик, письменник |
| Знання мов | німецька |
| Посада | член Палати Цислейтаніїd[1], член Палати панів Імперської Ради[d] і Депутат Буковинського крайового сейму[d][3] |
| Конфесія | православ'я |
Сильвестр Андрієвич-Морар[4] (рум. Silvestru Morariu Andrievici; нар. 26 січня 1818, Мітоку-Драгомірней — 3 квітня 1895, Чернівці) — церковний діяч на Буковині, родом із Галичини, у 1880—1895 роках православний митрополит Буковини, українофоб[5], румунізатор буковинської православної церкви.
Біографія[ред. | ред. код]
Сильвестр Андрієвич-Морар народився 1818 року в селі Миток-Драгомирна Дністрянського повіту, у родині румунізованого священика. Вивчивши богословські науки в Чернівцях, він вступає в шлюб, а 28 липня 1846 року приймає пресвітерський сан. Незабаром був призначений на парафію в село Чагор Чернівецького повіту, де перебував до 1862 року. Після чого призначений викладачем у Чернівецькій духовній семінарії та одночасно регентом місцевої консисторії. Через чотири роки був визначений у ній консисторським радником. У 1874 році після смерті дружини, вступає до монастиря і приймає чернецтво з ім'ям Сильвестра. Незабаром був зведений в сан архімандрита і призначений намісником монастиря. У 1877 році призначається консисторським архімандритом і генеральним вікарієм Буковинської митрополії.
12 березня 1880 року найвищим рішенням імператора Австро-Угорщини призначений митрополитом Буковинським. 6 квітня того ж року висвячений на єпископа в церкві Святої Трійці у Відні. З 27 квітня вступив в управління Буковинської митрополії. У перші п'ять років управління митрополит Сильвестр не мало сприяв румунізації українського православного духовенства та введення румунської мови в богослужіння в парафіях з українським населенням. Але зустрівши сильний опір з боку українців, а також усвідомивши шкоду від крайнощів націоналізму в справах чисто церковних, він став ревним захисником православ'я зважаючи на вороже ставлення до нього з боку місцевої польсько-латинської пропаганди. У спростування нападок на православну церкву в Буковині митрополит Сильвестр склав дві брошури, під назвою «Апології».
За його наказом скликаний був у 1891 році церковний конгрес для обговорення питань щодо внутрішнього управління справами православної церкви в Буковині. Ревно боровся проти так званої українофільської пропаганди і «фонетичного» правопису, клопотав про заснування на чернівецькому богословському факультеті кафедри церковнослов'янської мови. За 15-річне управління єпархією митрополита Сильвестра було споруджено в Буковині 70 нових православних храмів, 60 з яких до освячені особисто самим архіпастирем. 1893 року урочисто відсвяткований був 50-річний ювілей служіння митрополита Сильвестра у священному сані і разом 20-ю річницею заснування Буковинсько-долматинської митрополії, з резиденцією в Чернівцях.
Помер митрополит Сильвестр, після тривалої хвороби легенів, на другий день великодніх свят, 3 квітня 1895 року. Останки преосвященного Сильвестра поховані на міському кладовищі в митрополичій усипальниці.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Andriewicz, Samuel (2. Artikel) // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 28. — S. 323.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Andriewicz, Samuel // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 22. — S. 464.
- ↑ https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Morariu-Andrievici.shtml
- ↑ Справжнє прізвище — Мельник. Морарю — румунське слово, що українською означає мельник. Його дід Андрій, русин [джерело?] родом з Галичини, який переселився в Сучаву, де був прозваний за своїм ремеслом Андрієм Мельником.
- ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- С. Л. Юсов. Морар-Андрієвич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 66. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Православие на Буковине в период с 1873 по 1945 гг. — Глава II. [недоступне посилання з травня 2019]
|
|
Це незавершена стаття про православ'я. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |