Перейти до вмісту

Сучава

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сучава
Suceava
Герб
Герб Сучави
Палац адміністрації в місті Сучава
Палац адміністрації в місті Сучава
Палац адміністрації в місті Сучава
Основні дані
47°39′05″ пн. ш. 26°15′20″ сх. д. / 47.651388888889° пн. ш. 26.255555555556° сх. д. / 47.651388888889; 26.255555555556
Країна Румунія Румунія
Регіон Сучава
Адмінцентр Suceavad Редагувати інформацію у Вікіданих
Столиця для Сучава, Молдовське князівство і Сучавський повіт Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано 1388
Перша згадка 1388 Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа 52.10 км²
Населення 84 322 (перепис 2021)
· густота 2032 осіб/км²
Висота НРМ 323  м
Міста-побратими Гуйчжоу, Сосновець, Чернівці (31 жовтня 2003)[1], Лаваль (2010)[2], Хайфа, Фінікс, Сороки (2018), Кишинів (27 листопада 2021) Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код (40) 230, 330
Часовий пояс UTC+2
Номери автомобілів SV Редагувати інформацію у Вікіданих
GeoNames 8334903
OSM r10495794 ·R
Поштові індекси 720001–720285 Редагувати інформацію у Вікіданих
Міська влада
Адреса Bulevardul 1 Mai nr. 5A, Suceava, 720224[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
mayor of Suceavad Редагувати інформацію у Вікіданих Йон Лунгу
Вебсайт http://www.primariasv.ro/
Мапа
Мапа
Сучава. Карта розташування: Румунія
Сучава
Сучава
Сучава (Румунія)
CMNS: Сучава у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Суча́ва (рум. Suceava) — місто в Румунії. Адміністративний центр однойменного повіту. Колишня столиця Молдавського князівства (1374—1565). Один із центрів української діаспори Південної Буковини. У місті працює генеральне консульство України.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване в південно-східній Буковині, на річці Сучава, притоці Серету, в помірно горбистій місцевості, є важливим комерційним центром та регіональним транспортним вузлом з Україною на півночі і Трансільванією на заході.

Клімат

[ред. | ред. код]

Місто Сучава має помірно-континентальний клімат, характерний для Центральної та Східної Європи. Крім того, річну погоду можна описати короткою весною, зазвичай помірно теплим літом, а також тривалою осінню та зимою.

Клімат Сучави
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 1 2 7 14 20 23 25 24 20 14 7 2 13
Середня температура, °C −2 −1 3 9 15 18 20 20 15 9 3 −1 9
Середній мінімум, °C −5 −4 0 5 10 13 15 14 10 5 0 −4 5
Норма опадів, мм 44.7 50.7 56.3 66 115.5 176.9 94.9 52.9 44.1 57.3 33.7 42.4 835.4
Днів з опадами 6 5 6 6 10 10 8 4 3 4 3 4 69
Джерело: Weather Spark (температура), World Weather Online

Назва

[ред. | ред. код]
  • Суча́ва (рум. Suceava, /su'ʧe̯a.va/) — сучасна румунська й українська назва[4]; походить від назви річки Сучави (Сочави), що бере початок на території України. За твердженнями дослідників, назва річки має відношення до слів «сочитися», або «сочевиця»[5].
  • Соча́ва (ст.-укр. Сочава) — староукраїнська назва; згадується в руських літописах XII ст.[6]., діловій документації Молдавського князівства XIV—XV ст. [7].
  • Січа́ва — назва в українських думах[8].

Історія

[ред. | ред. код]
Вигляд на Сучаву із фортеці. 1867 р.

Згадується в літописах XII століття, пізніше в грамоті 1388 року[9] як торговельний осередок на шляху зі Львова до Галаца.

Місто Сучава розташоване на ріці Сучава з правої сторони, в Буковині. До Сучави належали присілки Іткани старі, Шептелець, Кути, Замка. Від Сучави до Львова 365 км, до Чернівців 90 км. З Сучави йшов торговий шлях на Львів, Бистрицю.

1146 — Сучава входила до складу Берладської землі

В XIII ст. Сучава належала воєводі Сторожинця.

З 1372–1377 — столичне місто князя Юрія Коріатовича, похований в 1400 монастирі Василів біля Бирлада.

1374 Юрій Коріатович заклав в Сучаві метрополію під зверхністю Охрида. Першою митрополицькою церквою була княжа церква Св. Юрія, в якій спочатку знаходилися мощі Св. Івана з Білгороду (Дністровського). Сучава (Сочява) відзначається як руське місто у Волощині в Списку руських міст (1370-1390 рр).

1388 року Петро Мушат переніс свою резиденцію із Сірету до Сучави і заснував тут замок.[10]

1391–1564 — столиця Молдавського князівства.

1401 року Константинопольський патріарх Матфей І виділив із Галицької окрему Русо-влаську митрополію з кафедрою в Сучаві.

Олександр Добрий запросив для підняття торгівлі до Сучави вірмен. 1407 року воєвода надав право вільної торгівлі львівським і подільським купцям[11].

1456 Сучаву взяв Сенявський.

1457 Сучаву забрав Степан III Великий

1466 під Сучавою знаходився Матвій Корвінь, але Степан Великий відбив війська Корвіня.

1470 і 1485 під Сучавою знаходилися турки, які попалили місто з усіх боків і більшу частину зруйнували, але замок не взяли.

Черубін Гневош у битві під Сучавою 1497 р.
Залізнична станція Сучава Північна
Залізнична станція Бурдужені
Сучавський водний завод, австрійська листівка
Центр Сучави
Руїни княжого замку, Сучава

1497 Сучаву взяв в облогу Ян Ольбрахт, який мав намір посадити на трон свого брата Сигізмунда.

1509 під містом знаходився воєвода Кам'янецький.

1539 місто взяв султан Сулейман, молдовський воєвода Петро Рареш змушений був укритися в Семигороддю. А Сулейман на його місце назначив Степана, який в тому ж році був в себе в замку вбитий. Заколот цей зорганізував гетьман Михайло. Він посадив на молдовський трон Олександра Корнія, який також в 1540 році був убитий.

1541 в Сучаву повернувся Петро Рареш та помстився боярам, які його зрадили Сулейману та вбивцям Степана.

1561 після того як Олександр Лапушан втік з міста, його місце зайняв Іван Деспот. Він укріпив фортецю та багато зробив для покращення міста. 1563 проти нього був також заколот і після того як Сучава три місяці була в облозі, він вирішив здатися туркам і по дорозі був по зрадницькому вбитий. На молдовський трон був обраний гетьман Стефан VII Томша

Поблизу Сучави 1602 року був зведений православний монастир Драгомирна. Степан Великий заклав церкву Св. Дмитра.

1567 Сучава була зруйнована військами Олександра Лопускана.

1650 Сучава була знову відбудована Яремою Могилою. Ярема Могила переніс столицю знову в Сучаву, де вона знаходилася до 1630, в 1630 столицю та метрополію було перенесено. Брат Яреми Могили — Юрій був митрополитом в Сучаві. Ярема та Юрій Могили поховані в монастирі Сучавиця.

1600 р. Ян Замойський взяв Сучаву в облогу з наміром посадити Могилу на молдавський трон.

1653 року під час бойових дій у Сучаві загинув Тиміш Хмельницький. 1653 Тимофій Хмельницький намагався поновити на молдовському тронІ свого тестя Василя Лупула. Тимофій Хмельницький з козацьким військом та сім'єю Василя Лупула витримав 3 місяці облоги сучавського замку військами Ракоці, який на допомогу покликав також поляків. Під час обстрілу фортеці був поранений та помер. Після смерті Тимоша Хмельницького 9 жовтня 1653 Сучавський замок капітулював. Козаки з тілом Тимофія залишили замок і сім'ю Лупула разом зі всіма цінностями. Коли сам Василь Лупул з військом підійшов до Сучави, все вже було втрачено і всі коштовності опинилися в руках ворогів. Василь Лупул був запрошений татарським ханом для перемир'я, але був по-зрадницькому взятий в полон і відправлений у Константинопольську в'язницю, де він закінчив своє життя. Це був останній господар Молдови, який мав значення.

1669–1679 Сучава була зруйнована та спалена турецькими та польськими військами.

1673 після взяття Хотина, Сучаву взяв Ян Собеський. Після нього Сучавою заволоділи турки, які зруйнували місто. Перед тим як турки зайняли Сучаву, мощі Св. Івана були вивезені в Жовкву і пізніше у 18 ст. знову повернені в Сучаву.

1680 столицю та метрополію було перенесено в Ясси, що спричинило занепад столичного міста.

1685–1708 Сучава знаходилася переважно під владою Польщі.

1709–1713 козаки з допомогою шведів зайняли місто.

1713 Микола Мауродокато з допомогою турків зайняв місто.

1775–1918 Сучава належала до Буковини, частини Австро-Угорської монархії.

31 серпня 1786 Сучаві було надано статус вільного торгового міста. Сучава належала до Буковини і знаходилася на кордоні з Семигороддям.

1827 в Сучаві було 6 000 жителів, 3 руські церкви, 1 вірменська, синагога, школа, фабрика шерсті, бавовни і сап'яну.

1884 місто налічувало 10100 жителів.

У середині XV століття в Сучаві діяла руська православна парафія, церква якої розміщувалася на тодішньому передмісті. У 1461 році місцевий руський священник свідчив на засіданні господарської ради, яка за участю воєводи Штефана Великого і молдавського митрополита Теоктиста розглядала майновий спір щодо буковинських сіл Молниця, Строінці (Велика Буда і Мала Буда) та Урвиколеса (Круп'янське)[12].

За австрійських часів в Сучаву переселилися українці з Галичини, які мали (з 1836 р.) свою греко-католицьку церкву (1936 року перетворена румунами на православну). У Сучаві жив деякий час Микола Устиянович.

Відома прощами до мощей Святого Івана Нового Сучавського, у яких брали участь як місцеві українці, так і з інших українських територій.

Населення

[ред. | ред. код]
Румуни в національних костюмах із Сучави початку 20 століття.

За даними перепису населення 2021 року[13] у місті проживали 84 322 особи. Національний склад населення міста[14]:

Національність Кількість осіб Відсоток
румуни 68 068 80,7 %
роми 519 0,6 %
українці 124 0,1 %
росіяни-липовани 96 0,1 %
німці 93 0,1 %
поляки 74 <0,1 %
вірмени 29 <0,1 %
угорці 24 <0,1 %
русини 22 <0,1 %
євреї 11 <0,1 %
італійці 10 <0,1 %
турки 9 <0,1 %
греки 4 <0,1 %
інші народи 42 <0,1 %

Також у місті проживають татари, серби та албанці, але точна кількість цих народів у результатах перепису не вказується.

Рідною мовою назвали[15]:

Мова Кількість осіб Відсоток
румунська 68 480 81,2 %
ромська 168 0,2 %
українська 96 0,1 %
російська 72 <0,1 %
німецька 54 <0,1 %
польська 39 <0,1 %
угорська 19 <0,1 %
русинська 19 <0,1 %
вірменська 17 <0,1 %
італійська 9 <0,1 %
турецька 5 <0,1 %
інша мова 31 <0,1 %

Також рідною мовою називали сербську, грецьку, албанську та їдиш, але точні значення для кожної з них у результатах перепису не вказуються.

Склад населення міста за віросповіданням[16]:

Релігія Кількість осіб Відсоток
православні 61 573 73,0 %
п'ятдесятники 3090 3,7 %
римо-католики 955 1,1 %
баптисти 484 0,6 %
євангелісти 446 0,5 %
не релігійні 324 0,4 %
атеїсти 240 0,3 %
старообрядці 187 0,2 %
інша релігія 165 0,2 %
адвентисти 142 0,2 %
агностики 142 0,2 %
греко-католики 54 <0,1 %
свідки Єгови 48 <0,1 %
євангельські християни 38 <0,1 %
мусульмани 25 <0,1 %
православні (сербська церква) 25 <0,1 %
іудеї 24 <0,1 %
лютерани 23 <0,1 %
вірмено-григоріанці 23 <0,1 %
реформати 20 <0,1 %
євангелісти аугсбурзького сповідання 16 <0,1 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Великі целюлозно-паперові і деревообробні комбінати; харчова, машинобудівна, шкіряно-взуттєва, трикотажна промисловість.

Транспорт

[ред. | ред. код]
Автобус біля залізничної станції Сучава

Місто є значним транспортним вузлом.

У лютому 1985 року швидкий поїзд № 407 сполученням Бухарест — Сучава пробув майже 18 годин у полі між двома станціями у хуртовині, в якому перебували 340 пасажирів, що вижили, зігріваючись один з одним у вагонах без тепла. О 03:00, коли поїзд раптово зупинився десь між Бакеу та Романом. Зовні хуртовина досягла поривів 80 км/год, а сніг падав на рейки зі швидкістю 20 см/год. Тепловоз більше не міг просуватися. Механік намагався осадити поїзд, але через кучугури понад метр та ззаду поїзду довелося зупинитися та чекати на допомогу. На той час в поїздах не було телефонів, аби зателефонувати та повідомити по подію. Механік поїзда надіслав повідомлення на наступну станцію, коли зрозумів, що не може продовжити рух. Але технічні служби вже були зайняті трьома іншими поїздами, що застрягли тієї ж ночі на інших напрямках. Пасажири поїзда їхали додому, робітники поверталися з вахти, студенти вступали до коледжу. Всі були одягнені у товстий зимовий одяг із багажем та припасами для дороги. Перші години був стерпними. Вагон мав залишкове тепло. Люди сиділи спокійно, чекаючи на вирішення ситуації, але після 06:00 ранку, коли сонце мало зійти, а поїзд все ще був заблокований, почалася паніка. Температура у вагонах швидко почала знижуватися. О 08:00 термометри показували вже +5°C усередині, а зовні було -22°C. Вікна почали замерзати усередині. Люди зняли весь свій одяг із багажу та одягнулися. Тільки ті, хто пережив ці часи, можуть по-справжньому зрозуміти, що означає застрягти на 18 годин у поїзді без тепла, без спілкування, не знаючи, чи хтось прийде з обмеженими припасами та холодом, які поступово пробирав до кісток. О 10:00 машиніст та механіки поїзда ухвалили рішення та зібрали всіх пасажирів лише у трьох вагонах посеред поїзда. Інші сім вагонів були залишені порожніми. Концентруючи пасажирів в одному місці вони сподівалися, що вагони зігріватимуться від власного дихання людей. Та й тепло тіл могло краще нагрівати простір. У трьох вагонах люди стояли щільно один до одного — діти посередині, люди похилого віку біля вікна для повітря, дорослі стояли чи сиділи на стільцях. Усі грілися одне про одного. Температура піднялася до +12°C. Продукти були поділені. Кожен пасажир дістав те, що мав: хліб, салямі, сир, яблука. Було проведено загальну інвентарізацію. П'ять жінок взяли роль роздачі їжі. По одній скибочці хліба кожні дві години, по одному шматочку салямі на людину. Після 12:00 з'явилися перші випадки зневоднення. Вода скінчилася. Декілька людей вийшли надвір, наповнили відра снігом, принесли у вагон. Сніг розтанув від темпаратури тіл. Отриману воду ділили склянкою. Один 70-річний чоловік отримав серцевий напад. Близько 14:00 медсестра, яка їхала до Сучави, реанімувала його, навіть без обладнання та ліків. Вона робила йому непрямий масаж серця протягом 20 хвилин, доки його серце не відновило роботу. Діти плакали від холоду та голоду. Мами тримали їх прокладеними до тіла під одягом, розділяючи тепло. Немовлята були загорнуті у всі доступні пуловери. 6-місячна дитина була врятована від холоду сімома жінками, які по черзі тримали її біля грудей. Близько 16:00, коли вже стало темно, пролунав шум дизельного двигуна. Снігоочисник, що йшов із боку Бакеу, повільно просувався, по 100 метрів за годину через 1,5-метрові кучугури. За 13 годин після зупинки поїзда потрібен був запасний локомотив. Це сталося лише через 2 години з найближчої станції близько 23:00. Опівночі, після 21 години ізоляції, поїзд вирушив у дорогу. Резервний локомотив штовхав ззаду, плуг відгортав дорогу попереду. Зі швидкістю 5 км/год до станції поїзд рухався дві години. На вокзалі Червоний Хрест чекав із гарячим чаєм, ковдрами, машинами швидкої допомоги. 16 людей було доставлено до лікарні з переохолодженням. Старого з інфарктом госпіталізували безпосередньо в реанімацію. Решта були розміщені в римській школі до ранку, коли поїзди відновили рух. Досвід поїздів, що застрягли у хуртовину, був звичайним явищем у 1980-х роках. Взимку 1984—1985 років понад 50 поїздів застрягли у заметілях. У 1987 році поїзд Бухарест — Констанца простояв 14 годин у полі між Фетешті та Чернаводе з 280 пасажирами всередині. Процедура була простою: вони рятувалися разом з іншими, ділили їжу, чекали на плуга. Ніхто не панікував. Усі знали, що зима в Румунії означає ризики, а заблоковані поїзди були частиною ризику.

Міський транспорт

[ред. | ред. код]

Муніципалітет Сучави наразі має серію зелених електричних автобусів у парку громадського транспорту за підтримки уряду Швейцарії. У минулому по місту та в сусідніх населених пунктах курсували як автобуси, так і тролейбуси. Тролейбусна система міста була офіційно відкрита 15 серпня 1987 року та офіційно закрита 2 квітня 2006 року. Сьогодні громадський транспорт здебільшого сучасний і відповідає технічним стандартам.

Аеропорт

[ред. | ред. код]

Сучава обслуговується Міжнародним аеропортом Штефана чел Маре, який розташований на схід від центру міста, в містечку Салча. Аеропорт був відкритий у 1962 році, комерційні послуги почалися з «TAROM», найстарішої діючої румунської авіакомпанії. 1963 року збудована злітно-посадкова смуга, побудований перон. Послуги «TAROM» були тимчасово припинені в 2001 році, але відновлені в 2004 році. Протягом цього періоду аеропорт обслуговував лише «Angel Airlines». У березні 2005 року аеропорт було перейменовано на «Штефан чел Маре» і відкрито для міжнародних перевезень.

У 2013 році міжнародний аеропорт Сучава розпочав реконструкції вартістю 39 мільйонів євро та розширення старої злітно-посадкової смуги, щоб побудувати новий пункт керування вежі та встановити нову систему посадки за приладами. Стару бетонну злітно-посадкову смугу було повністю прибрано та побудована нова асфальтова злітно-посадкова смуга. 25 жовтня 2015 року аеропорт було офіційно відкрито.

Станом на 2019 рік аеропорт мав щорічний трафік у 430 064 пасажирів, що наразі є місцевим рекордом та робить його одним з найбільш завантажених аеропортів Румунії.

Люди

[ред. | ред. код]

Церкви

[ред. | ред. код]
Церква Св. Георгія
  • Церква Св. Георгія (княжа). Перша митрополича церква. Найстаріша церква Сучави (1374).

Тут знаходяться гробниці Петра Мушата, Євдокії Олельківни.

  • Церква Св. Георгія в монастирі Св. Івана (з Білгороду). Церква знаходиться під охороною Юнеско. Фундована Богданом III в 1514 .Фрески зовнішні і внутрішні були створені під час правління Петра Рареша.
  • Монастир Св. Івана
  • Церква Св. Дмитра фундована Петром Рарешем в 1514 р. Тут знаходиться фреска з зображенням Петра Рареша.
  • Церква фундована дружиною Петра Рареша — Єленою в 1551.Тут знаходиться фреска із зображенням Єлени.
  • Монастир Федора (Могили) 1597
  • Церква Св. Миколая фундована Костянтином Могилою в 1611
  • Церква Св. Івана Баптиста фундована Василем Лупулом в 1632

Вірменські святині

[ред. | ред. код]
  • Вірменський монастир «Замку» збудований на руїнах замку. (1555–1606)
  • Вірменська церква Св. Семена 1513
  • Вірменська церква Св. Хреста 1521

Музеї

[ред. | ред. код]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Сучава є містом-побратимом таких міст:

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://chernivtsy.eu/portal/suchava
  2. ↑ https://www.laval.fr/laval-la-ville/la-ville/jumelages/suceava-roumanie
  3. ↑ Geospatial.org Date de contact localități
  4. ↑ М. Костомаров. «История козачества в памятниках южнорусского народного песенного творчества» [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.] // «Русская Мысль», No 1, 2, 5-8, 1880.
  5. ↑ Hoffmann, István (2008). Helynévtörténeti tanulmányok 3. Debrecen: University of Debrecen, Department of Hungarian Linguistics. с. 212. ISBN 978-963-473-115-3.
  6. ↑ Всемирная история, т. ІІІ, стор. 457. Москва, 1957.
  7. ↑ Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 30.
  8. ↑ К полудній годині до города Січави припав, Город Січаву вогнем запалив, І мечем сплюндрував // Думи. Народна творчість [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]. К., 1982. С. 105
  9. ↑ 42. Петро, молдавський воєвода, посилає королю польському Владиславу 3000 карбованців фрязького срібла. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 10 січня 2016.
  10. ↑ Румунське місто з руським минулим
  11. ↑ Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 30—32., документ № 21.
  12. ↑ Documente lui Ștefan cel Mare / Publ. de I. Bogdan. Vol. 1.&nbsp.— P. 47-49
  13. ↑ Populaţia rezidentă (румунською) . Процитовано 22 травня 2026.
  14. ↑ Populaţia rezidentă după etnie (румунською) . Процитовано 22 травня 2026.
  15. ↑ Populaţia rezidentă după limba maternă (румунською) . Процитовано 22 травня 2026.
  16. ↑ Populaţia rezidentă după religie (румунською) . Процитовано 22 травня 2026.
  17. ↑ Музей природничих наук – He-cross (укр.). Процитовано 25 червня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сучава

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сучава&oldid=48180758