Андрієвська Ольга Трохимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрієвська Ольга Трохимівна
Народилася 16 червня 1876(1876-06-16)
Росія с. Розівка Борзнянський повіт Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла 11 грудня 1937(1937-12-11) (61 рік)
невідомо
Діяльність мовознавиця
Сфера роботи мовознавство

Андрієвська Ольга Трохимівна (Трофимівна) (16 червня 1876(18760616) Чернігівщина — пом.11 грудня 1937, Саратов) — мовознавець, діячка українського національно-демократичного руху, член Української партії соціалістів-федералістів.

Біографія[ред. | ред. код]

Ольга Андрієвська народилася 1876 р., дочка православного священика. 1893 р. закінчила Чернігівське єпархіальне училище.

Андрієвська Ольга працювала разом із М. Коцюбинським у статистичному бюро Чернігівської губернської земської управи. Також підтримувала зв'язки із Анастасією Грінченко (донька Б. Грінченка). Входила до Чернігівського літературно-театрального товариства, делегатом від якого 1903 р. була направлена Полтаву на відкриття пам'ятника І. Котляревському. Слухачка українських наукових курсів у Львові (1904 р.).

Член Чернігівського осередку «Просвіти». За наказом чернігівського губернатора виключена з товариства.

У 1905 р. проходила як член Чернігівського осередку Революційної української партії. У лютому 1906 р. під час обшуку у неї знайдено прокламації Української демократичної партії, а також заборонені видання[1]. Відомо, що під час арешту О. Андрієвська втекла від поліції, але через місяць сама з'явилась у жандармське управління. Ув'язнена за зберігання забороненої літератури та розповсюдження революційних прокламацій. Адвокатом О. Андрієвської був присяжний повірений І. Шраг. У результаті слухань її було засуджено до трьох місяців ув'язнення у фортеці. Виконання вироку відклали на чотири місяці, через хворобу підсудної. Термін покарання відбувала у Чернігівській в'язниці (29 вересня — 20 грудня 1907 р.), заслання до Сибіру було замінено виїздом за межі країни.

10 вересня 1908 р. М. Коцюбинський просив В. Гнатюка поопікуватись О. Андрієвською у період її перебування у Львові. У жовтні 1908 р. вона виїхала за межі Російської імперії. Там вона перебувала під негласним наглядом жандармерії. Проживала у Празі, де сприяла перекладенню творів М. Коцюбинського чеською мовою. Це була спроба познайомити чехів з Україною в цілому та українською літературою зокрема. У 19091910 рр. О. Андрієвська перебувала в Римі, у 1914[2] р. повернулась до Чернігова. Працювала над підготовкою щоденника та листування Т. Г. Шевченка до друку, запланованого книговидавцем В. І. Яковенком у Петербурзі.

Делегована до Центральної Ради після Всеукраїнського національного конгресу. Обрана секретарем ради Союзу українських автономістів-федералістів (травень 1917 р.). Входила до Української партії соціалістів-федералістів, секретар партії.

Діловод Міністерства народної освіти та мистецтва Української Держави8 липня 1918 р.).

У 1920-х роках — співробітник ВУАН (учений-діловод (19191921 рр.), бібліотекар (1920, 19221927 рр.) Комісії для складання словника української живої мови ВУАН).

Заарештована по академічній лінії під час процесу СВУ. 4 лютого 1930 була засуджена на 7 років концтабору, 15 лютого 1935 р. внаслідок перегляду справи заслана до Саратова. Там знову ув'язнена, проходила в одній справі з Й. Гермайзе та Н.Коцюбинською. За рішенням судової трійки при Управлінні УНКВД по Саратовській області від 8 грудня 1937 р. їх усіх було розстріляно 11 грудня 1937 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. журнали «Освобождение», «Листокь освобожденія»
  2. або 1911 р.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Андрієвська Ольга Трохимівна // Листи до Михайла Коцюбинського: В 4-х т. — К., 2002. — Т.1. — С.34 — 35.
  • Березняк П. Вихователь молоді //Спогади про Михайла Коцюбинського. — 2-е вид., доп. — К., 1989. — С.98 — 105.
С.99 — 100, 248: Про О. Т. Андрієвську.
  • Самойленко Г. В. Громадсько-культурне та літературне життя в Чернігові у кінці XIX — початку ХХ ст. — Ніжин: ТОВ «Наука-сервіс», 1999. — 110 с.: іл.
С.54 — 56: Про О. Т. Андрієвську.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Білокінь С. I. Музей України (Збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. Монографія / Нац. Києво-Печер. іст.-культ, заповідник, НАН України. Ін-т історії України. Центр культурол. студій. — 3-тє вид., доп.— К., 2006. — 476 с. ISBN 966-8939-10-7 [1]
С.116: Про О. Т. Андрієвську.