Анні Гецінгер
| Анні Гьоцінгер | ||||
|---|---|---|---|---|
| Annie Goetzinger | ||||
 | ||||
| При народженні | фр. Annie Denise Raymonde Goetzinger[1] | |||
| Народження |
18 серпня 1951 Париж, Франція | |||
| Смерть | 20 грудня 2017 (66 років) | |||
|
Булонь-Біянкур, Франція (злоякісна пухлина) | ||||
| Країна |
 Франція[2] | |||
| Діяльність | художниця коміксів, художниця по костюмах | |||
| Напрямок | комікс, графічна історія | |||
| Член | Collectif des créatrices de bande dessinée contre le sexismed[3] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Анні Гецінгер у Вікісховищі | ||||
Анні Гьоцінгер (народилася 18 серпня 1951 р. у Парижі, померла 20 грудня 2017 р. у Булонь-Біянкур[4]) — французька дизайнерка, художниця, ілюстраторка, найбільш відома своїми роботами в жанрі bande dessinée[fr] (фр. «мальована історія»).
Біографія[ред. | ред. код]
У Школі прикладних мистецтв[en] (фр. École des Arts Appliqués), де Анні Гьоцінгер вивчала дизайн одягу з 1967 по 1971 рік, вона навчалась на курсі у Жоржа Пішара. Відзначаючи її малюнки, Жак Лоб спонукає Анні друкуватися у журналі Pilote. Вона також публікує роботи у журналі Lisette.
Перший окремий альбом у жанрі фр. bande dessinée «Légende et réalité de Casque d'or» («Легенди та правда про „Золотий шолом“») виходить друком у 1975 році та приносить Анні дві нагороди на Міжнародному фестивалі коміксів в Ангулемі. Художниця стала першою жінкою, яка отримала на цьому фестивалі відзнаку за найкращу реалістичну роботу.
У 1978 році вона ілюструє біографію Жорж Санд, «Aurore. Aurore Dupin devient George Sand» («Аврора. Аврора Дюпен стає Жорж Санд») за текстом Адели Турін[fr]. Наступного року це видання дістає нагороду Premio Grafico Fiera di Bologna per la Gioventù від Болонського молодіжного книжкового ярмарку[fr][5] в Італії.
1972 року Гьоцінгер створює персонажку, яка зробить її впізнаваною, Феліну. Анні Гьоцінгер була однією з небагатьох ілюстраторок того часу, які створювали комікси в жанрі bande dessinée. Вона співпрацювала здебільшого з П'єром Крістіном[fr], починаючи з 1980 року. З 1999 року і до смерті вона ілюструвала щотижневу колонку Бруно Фраппа[fr] у газеті La Croix. Гьоцінгер довго жила у Барселоні, що знайшло відображення у її творчості.
Анні Гьоцінгер померла 20 грудня 2017 року внаслідок хвороби[6].
Роботи[ред. | ред. код]
- «Légende et réalité de Casque d'or» («Легенди та правда про „Золотий шолом“»), Glénat, 1976
- «Aurore. Aurore Dupin devient George Sand» («Аврора. Аврора Дюпен стає Жорж Санд»), текст Adela Turin, ілюстрації Анні Гьоцінгер, éd. des femmes, 1978
- «Curriculum BD», Les Humanoïdes Associés, 1980; перевидання: «Rayon Dames», Les Humanoïdes Associés, 1991
- Серія «Portraits souvenirs»:
- «La Demoiselle de la Légion d'Honneur» («Дівчина Почесного легіону»), сценарій Pierre Christin, Dargaud, 1980 ; Les Humanoïdes Associés, 1990
- «La Diva et le Kriegspiel» («Діва та Кригшпіль»), сценарій Pierre Christin, Dargaud, 1981; Les Humanoïdes Associés, 1990
- «La Voyageuse de petite ceinture» («Мандрівниця Малим Кільцем»), сценарій Pierre Christin, Dargaud, 1985; Les Humanoïdes Associés, 1990
- «Charlotte et Nancy» («Шарлот і Ненсі»), сценарій Pierre Christin, Dargaud, 1987
- «Barcelonight» («БарселоНіч»), Les Humanoïdes Associés, 1990
- «Rayon Dames», Les Humanoïdes Associés, 1991
- «L'Avenir perdu» («Втрачене майбутнє»), разом з Jon S. Jonsson та Andreas Knigge, Les Humanoïdes Associés, 1992
- Серія «Félina», сценарій Víctor Mora, Dargaud
- «Félina», 1982
- «Les mystères de Barcelone», 1983
- «L'Ogre du Djebel», 1986
- «Le Tango du disparu» («Танго зниклих»), сценарій Pierre Christin, Flammarion, 1989
- «Mémoires de Barcelone» («Барселонські спогади»), текст Montserrat Roig, La Sirène, 1993
- «Le Message du simple», сценарій Pierre Christin, Seuil, 1994
- «La Sultane blanche», сценарій Pierre Christin, Dargaud, 1996
- «Paquebot» («Лайнер»), сценарій Pierre Christin, Dargaud, 1999
- Серія «Agence Hardy», сценарій Pierre Christin, Dargaud
- «Le parfum disparu», 2001
- «La Trace pâle», 2002
- «Le Poison rouge», 2004
- «Banlieue rouge, banlieue blanche», 2006
- «Berlin, zone française», 2008
- «Boulevard des crimes», 2009
- «Les diamants fondent au soleil», 2012
- Одна сторінка у «Bonheur Park, La Voix des Anges 3», авторів Rodolphe та Alain Bignon
- «Marie-Antoinette, la reine fantôme», сценарій Rodolphe, Dargaud, 2011
- «Jeune fille en Dior», Dargaud, 2013
- «Les Apprentissages de Colette», Dargaud, 2017
Відзнаки[ред. | ред. код]
- 1975: Prix du meilleur espoir фестивалю коміксів в Ангулемі
- 1977: Prix de la meilleure œuvre réaliste française фестивалю коміксів в Ангулемі за альбом «Легенди та правда про „Золотий шолом“»[7]
- 1979: Premio Grafico Fiera di Bologna per la Gioventù від Болонського молодіжного книжкового ярмарку[5] за альбом «Aurore. Aurore Dupin devient George Sand» («Аврора. Аврора Дюпен стає Жорж Санд»), текст Adela Turin, ілюстрації Анні Гьоцінгер
- 1980: Prix Saint-Michel[en] Femina за «Феліну»
- 2014: Grand Boum 31-го фестивалю BD Boum в Блуа
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ RKDartists
- ↑ https://bdegalite.org/creatrices/
- ↑ Annie Goetzinger, une mine pour La Croix. La Croix. 20 décembre 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 20 décembre 2017.
- ↑ а б (італ.) Lauréats Foire du livre de jeunesse de Bologne 1979. [Архівовано 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Frédéric Potet (21 décembre 2017). La dessinatrice de bande dessinée Annie Goetzinger est morte. Le Monde. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 22 décembre 2017..
- ↑ Thierry Groensteen et collectif (2003). Primé à Angoulême : 30 ans de bande dessinée à travers le palmarès du festival. Éditions de l'An 2. ISBN 2-84856-003-7.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)
Джерела[ред. | ред. код]
- Patrick Gaumer, «Goetzinger, Annie», dans Dictionnaire mondial de la BD, Paris, Larousse, 2010 (ISBN 9782035843319), p. 378-379.
- Rodolphe, " La Diva ", dans Jean-Luc Fromental (dir.), L'Année de la bande dessinée 81/82, Paris: Temps Futurs, 1982, p. 43.
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |