Антоній (Костов-Мучітанов)
| Єпископ Антоній Костянтин Михайлов Костов-Мучитанов | ||
| ||
|---|---|---|
| 16 грудня 1962 — 13 квітня 2002 | ||
| Попередник: | Софроній Доростольський і Червенський | |
| Наступник: | Ігнатій Проватський | |
| Альма-матер: | Богословський факультет Софійського університету | |
| Діяльність: | клерик | |
| Народження: | 23 вересня 1915 Хирлець, Козлодуй, Врачанська область, Болгарія | |
| Смерть: | 13 квітня 2002 (86 років) Русе, Болгарія | |
Єпископ Антоній (в миру Костянтин Михайлов Костов-Мучітанов; 23 вересня 1915 село Хирлець, Болгарія — 13 квітня 2002, Русе) ― єпископ Болгарської православної церкви, єпископ Проватський, вікарій Софійської єпархії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї біженців з Македонії. Основне освіту здобув в Софії. Восени 1931 року вступив в Софійську духовну семінарію, яку закінчив в 1937 році. Після цього вступив на богословський факультет святого Климента Охридського Софійського університету, який закінчив у 1941 році.
З 1 серпня 1941 року по 30 серпня 1942 року — секретар архієрейського намісництва (благочиння) в місті Драма і діловод при Драмській митрополії.
25 липня 1942 року в Рильській обителі митрополитом Неврокопський Борисом Разумовим був пострижений у чернецтво з ім'ям Антоній під духовне наставництво архімандрита Євгенія Шиварово.
30 серпня 1942 року висвячений у сан ієродиякона, після чого був митрополичим дияконом в місті Драма.
1 вересня 1943 року призначений помічником-секретарем Драмської митрополії.
10 жовтня 1943 року в храмі Введення Пресвятої Богородиці в місті Драма висвячений в сан ієромонаха.
1 березня до 15 вересня 1944 року служив протосинкелом Драмської митрополії.
Після виведення болгарських військ з Драмська, 1 грудня 1944 року призначений протосингелом Неврокопської єпархії, обіймав посаду до кінця грудня 1949 року. З 1 січня 1950 до кінця вересня 1951 він був ректором семінарії в Черепишському монастирі.[1]
Разом зі своїм митрополитом Борисом Неврокопським Антоній є серед духовенства, яке рішуче чинить опір атеїстичній комуністичній владі. Після вбивства митрополита Бориса Антоній був заарештований і піддався репресіям. .
З 1 жовтня по 31 грудня 1951 року архімандрит Антоній був настоятелем Троянського монастиря. З 1 січня 1952 року по 7 липня 1956 року керував інтернатом Софійської духовної академії.[1]
7 липня 1956 року був призначений попечителем болгарського суду при Успінні Богородиці в Москві, обіймав цю посаду до 1 вересня 1960 року.
З 1 вересня 1960 року працював у культурно-освітньому відділі Синоду, а з 1 січня 1961 року був його керівником[1].
16 грудня 1962 року в Патріаршому соборі святого Олександра Невського він був висвячений на єпископа Проватського і призначений вікарієм Відинської єпархії. З 1 серпня 1971 року по 1 серпня 1977 року єпископ Антоній виконував обов'язки голови церковної ради святого Олександра Невського. З 1 серпня 1977 року він був вікарним єпископом Доростольсько-Червенської єпархії до 20 грудня 1985 року, коли став єпископом у розпорядженні Священного Синоду. З 1 грудня 1989 року по липень 1992 року він знову був головою опікунської ради патріаршого собору.[1]
З 2 серпня 1995 року — патріарший вікарій. Проживав в Русе до своєї смерті 13 квітня 2012 року.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- «Скърбна вест [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.]», Църковен вестник, издание Болгарской Православной Церкви, София, г. 102, № 8 (16-30 апреля 2002)
- Борис Цацов. Архиереите на Българската православна църква: Биографичен сборник. Princeps, 2003. стор. 333
