Антоніо Гала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніо Гала
ісп. Antonio Gala
Ім'я при народженні ісп. Antonio Gala[1]
Народився 2 жовтня 1930(1930-10-02)[3]
Брасатортас, Сьюдад-Реаль, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія[4][5]
Помер 28 травня 2023(2023-05-28)[2] (92 роки)
Кордова, Андалусія, Іспанія[6]
Країна  Іспанія
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, поет, драматург, прозаїк, сценарист, публіцист
Галузь поезія[7], драма[7], проза[7] і публіцистика[7]
Alma mater Севільський університет і Мадридський університет[d]
Знання мов іспанська[8]
Заклад El País і Ель-Мундо
Членство Academia de las Artes Escénicas de Españad
Жанр драма і поезія
Magnum opus Q5981276?, Q6046030?, Q5980654?, Q5695941?, Q5971038?, Q6172393?, Q6073570?, Q5825296?, Séneca o el beneficio de la dudad, El manuscrito carmesíd, Q6118036?, Carmen, Carmend і Q30919360?
Батько Luis Gala Calvod[9]
Мати María Adoración Velasco Gordod[9]
Брати, сестри Manuel Gala Velascod, Luis Gala Velascod[9], Adoración Gala Velascod і Santiago Gala Velascod
Автограф
Нагороди
IMDb ID 0301550
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами.

Антоніо Гала Веласко (Brazatortas,[10] Сьюдад-Реаль, 2 жовтня 1930 року [11] — Кордова, 28 травня 2023 року)[12] — іспанський поет, драматург, прозаїк, сценарист і колумніст.

Антоніо Гала в 2009 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Антоніо Гала народився у Бразатортасі, провінція Сьюдад-Реаль у 1930 році. У 1939 році його родина переїхала до Кордови. Там Антоніо написав свої перші твори. У віці чотирнадцяти років він читав лекції в Real Círculo de la Amistad, Liceo Artístico y Literario de Córdoba. [13]. У дитинстві читав Райнера Марію Рільке, Гарсіласо, Сан-Хуана де ла Круза та інших авторів. Антоніо Гала вивчав право в Університеті Севільї з п’ятнадцяти років і, бувши вільним студентом, філософію та літературу, політичні та економічні науки в Мадридському університеті, отримавши ступені з усіх.

Наприкінці навчання в університеті він вступив до картезіанців, але він не був створений для суворої чернечої дисципліни. Як розповідає Антоніо Гала у своїй автобіографії «Тепер я розповім про себе» (2000), його виключили з ордену.

Потім він переїхав до Португалії, де вів богемне життя. У 1959 році Антоніо Гала почав викладати філософію та історію мистецтва. Отримав другу премію в рамках поетичної премії Адонаїса, розпочавши успішну театральну та журналістську кар’єру. У середині 1962 року він виїхав до Італії, оселився у Флоренції, де пробув майже рік. У 1973 році в Мадриді переніс перфорацію дванадцятипалої кишки, яка поставила його на межу смерті, і під час одужання почав використовувати тростину, яка стала предметом великої колекції, до складу якої увійшло близько 3000 різноманітних тростин. [14]

Він публікував статті в недільному додатку El País, починаючи з його заснування в 1976 і до 1998 року, такі як «Баки з Тройло», «До спадкоємців», «До кого він іде зі мною» тощо, усі ці тексти згодом були зібрані в книгах.

Творчість[ред. | ред. код]

Антоніо Гала почав писати романи в 1990-х роках, починаючи з історичного роману про Боабділа, останнього короля Гранади Насрідів, за який отримав премію Premio Planeta в 1990 році.

Письменник співпрацював у газеті El Mundo, між 1992 і 2015 роками, з короткими статтями, опублікованими під назвою маленьких вікон.

Він створив Фонд молодих творців Антоніо Гала, який працює над наданням стипендій для творчості молодих художників. [15]

14 грудня 2011 року Гала отримав премію Кіхота 2011 року за все життя, яку присуджує Колегіальна асоціація письменників Іспанії (ACE). [16]

5 липня 2011 року письменник оприлюднив у газеті El Mundo, що страждає на «важко виліковний рак». [17]

Антоніо Гала помер у лікарні королеви Софії в Кордові 28 травня 2023 року, куди був госпіталізований через ускладнення здоров'я. [18]

Ідеологія[ред. | ред. код]

Антоніо Гала публічно захищав ліві позиції, які не були оформлені в рамках жодної політичної партії. У 1978 році він заявив про автономію для Андалусії на відкритті Конгресу в Кордові. [19]

У 1981 році був призначений президентом Асоціації іспано-арабської дружби, і займав цю посаду протягом перших років її існування. Був членом Товариства дружби Іспанія-СРСР, організації, що субсидувалась радянським урядом. [20]

У 1985 році командувач іспанської армії звинуватив його в образах і злочинах проти іспанської армії у своїй статті «Іспанський солдат», де він посилався на франкістське та фашистське минуле іспанської армії. Справу закрили. [21]

Гала був президентом громадянської платформи, яка виступала за «ні» незмінності Іспанії в НАТО.

Останніми роками письменник публікував статті в газеті El Mundo і різко критикував жорстокість репресій проти палестинських цивільних осіб у Державі Ізраїль. Автор стверджував, що боровся з надмірностями сіонізму, а не з єврейським народом і культурою. У 2014 році Єврейська громада Мадрида (сіоністська) подала на нього до суду за дискримінацію, розпалювання ненависті, образу почуттів членів релігійної громади.

Особливості творів[ред. | ред. код]

Гала був успішним автором серед читачів у будь-якому з жанрів: театрі, колумністиці, романах чи поезії. Його стиль рясніє образами та ліричними ресурсами та дуже формально розроблений.

Його твори позначені історичними темами, які використовуються більше для освітлення сьогодення, ніж для заглиблення в минуле. Велику театральну творчість Гала оцінила більше його публіка, ніж критика, якій важко її класифікувати через ліро-епічний характер.

Гала виділялася розмовним, афористичним, художнім, есеїстичним, театральним, публіцистичним і поетичним словом.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Друга премія за поетичну премію Адонаїса за «Інтимний ворог» (1959)
  • Премія «Лас Альбінас» за оповідання «Літнє сонцестояння» (1963)
  • Національна театральна премія імені Кальдерона де ла Барки за комедію «Зимові землі» (1963)
  • Театральна премія міста Барселона за «Зелені поля Едему» (1965)
  • Премія критиків, Дон Кіхот де Оро (1972-73) [22]
  • Театральна премія Майте за фільм «Буенос-діас-Пердідос» (1973)
  • Премія Сезара Гонсалеса Руано за журналістику за фільм «Лос Тройло» (1975)
  • 1976 Національна премія за сценарій та Премія за аудіовізуальні засоби масової інформації
  • Доктор Honoris Causa Університету Кордови (1982)
  • Літературна премія Андалусії (1989) [22]
  • Премія Леона Феліпе за громадянські цінності (1989)
  • Премія «Планета роману» за «Багряний рукопис» (1990)
  • Премія Ідальго від Національної асоціації присутності циган (1991) [23]
  • Медаль Кастилії-Ла-Манчі (1999) [24]
  • Макс де Онор і журналістика від Асоціації прав людини (2001) [22]
  • Нагорода від Фонду культурних досліджень і співпраці Ібн аль-Джатіба (2005), що залежить від міської ради Лоха, Гранада.
  • Почесний член Королівської академії наук Кордови та образотворчої літератури та благородного мистецтва (2008) [22]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • У кордовському муніципалітеті Гвадалькасар муніципальна бібліотека має ім'я письменника, який урочисто відкрив її у 2011 році [25]
  • У 2021 році будинок-музей Антоніо Гала «La Baltasara» був урочисто відкритий в Альхаурін-ель-Гранде.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Muere Antonio Gala, el último icono del éxito literario del siglo XX — Ель-Мундо.
  2. ↑ а б Muere el novelista y poeta Antonio Gala a los 92 años — American Broadcasting Company, 2023.
  3. ↑ Gala, Antonio (1930-VVVV).
  4. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  5. ↑ BNE authority file
  6. ↑ Muere Antonio Gala, uno de los grandes escritores españoles: El poeta y novelista ha fallecido en Córdoba a los 92 años
  7. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ а б в GALA, ANTONIO
  10. ↑ La biografía publicada en la web de El Mundo (periódico en el que el autor colaboraba ) da como lugar de nacimiento Brazatortas y como fecha de nacimiento 1930.
  11. ↑ Biografía en la web Lecturalia da como fecha de nacimiento 2 de octubre de 1936 en Brazatortas, provincia de Ciudad Real.
  12. ↑ Ángela Alba (28 травня 2023). Muere Antonio Gala a los 92 años. Процитовано 28 травня 2023.
  13. ↑ Biografía en la Fundación Antonio Gala, web citada.
  14. ↑ 'Por eso empecé a usar bastón'. EL MUNDO. 16 березня 2014. Процитовано 5 жовтня 2020.
  15. ↑ La Fundación. Fundación Antonio Gala (ісп.). Процитовано 5 жовтня 2020.
  16. ↑ «Antonio Gala recibe el Premio Quijote de Honor 2011.» (15-12-2011) El Diario Montanes.
  17. ↑ Antonio Gala padece un cáncer
  18. ↑ Hermoso, Borja (28 травня 2023). Muere Antonio Gala a los 92 años, el regreso del escritor a los verdes campos del Edén. El País (ісп.). Процитовано 29 травня 2023.
  19. ↑ Apertura del Congreso de Cultura Andaluza. El País, 4 de abril de 1978.
  20. ↑ Cordobeses Ilustres de los siglos XIX y XX - Antonio Gala. Архів оригіналу за 23 de mayo de 2019. Процитовано 26 de julio de 2014.
  21. ↑ Sobreseída la querella de un militar contra Antonio Gala por un artículo en El País. El País, 28 de junio de 1985.
  22. ↑ а б в г Muere el poeta y novelista Antonio Gala a los 92 años. La Vanguardia (ісп.). 28 травня 2023. Процитовано 29 травня 2023.
  23. ↑ Relación Premios Hidalgo (PDF). Процитовано 6 червня 2023.
  24. ↑ Antonio Gala recibirá la Medalla de Oro de Castilla-La Mancha EL CONSEJO DE GOBIERNO APRUEBA LA CONSTRUCCIÓN DEL ARCHIVO Y DEPÓSITO BIBLIOGRÁFICO DE CASTILLA-LA MANCHA | Gobierno de Castilla-La Mancha. www.castillalamancha.es. Процитовано 29 травня 2023.
  25. ↑ Antonio Gala inaugura hoy la Biblioteca Municipal de Guadalcázar « Blog Guadalinfo. Процитовано 15 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Antonio Gala
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антоніо Гала
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоніо_Гала&oldid=41837147