Кніпель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кніпель

Кніпель (нім. Knüppel — кийок) — артилерійський снаряд гладкоствольної артилерії, який складався з двох чавунних дисків чи півсфер, з'єднаних між собою залізним стержнем.

Використовувались в корабельній та береговій артилерії для пошкодження щогл, такелажу та вітрил вітрильних кораблів. Пристрої, подібні до кніпелів, деколи використовувались в польовій артилерії для руйнування палісадів (загороджень у вигляді суцільного паркану з товстих колод, загострених зверху).

Кніпелі були на озброєнні артилерії до XVIII століття, та вийшли з ужитку через складність конструкції, малої дальності та низької точності стрільби. Були замінені ланцюговими ядрами.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Книппель // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 2. — 655 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.