Архімед (кратер)
| Архімед | |
|---|---|
| Координати | 29°43′12″ пн. ш. 3°59′24″ зх. д. / 29.72000000002777753° пн. ш. 3.99000000002777799° зх. д. |
| Епонім | Архімед |
  Архімед | |
Архімед — великий місячний ударний кратер на східному краю Моря Дощів. Його діаметр 81 км.[1]
Опис[ред. | ред. код]
Архімед за діаметром є найбільшим з усіх кратерів у Морі Дощів. Край має значний зовнішній вал, освітлений викидом, і верхню частину терасової внутрішньої стіни, але не має системи променів[en], пов’язаної з молодшими кратерами. Трикутний мис тягнеться на 30 кілометрів від південного сходу краю.
Всередині кратера немає центральної вершини, і він затоплений лавою. Він позбавлений значних виступів, хоча біля краю є кілька крихітних метеоритних кратерів. На дні лежать розкидані шматки яскравого матеріалу променів, найімовірніше, утворені ударом, який створив Автолік.
Архімед — кратер верхньоімбрійського періоду.[2]
Оточення[ред. | ред. код]
На південь від Архімеда простягається гора Архімеда, гірський район. На південно-східному краї розташоване Болото Гниття, затоплена лавою рівнина, що містить систему борозен[en] під назвою Rimae Archimedes, яка простягається на 150 кілометрів. На північний-північний захід від Архімеда стоять Гори Шпіцберген[en], низка вершин у Морі Дощів. На схід від Архімеда знаходиться кратер Автолік. На північний схід від Архімеда знаходиться видатний кратер Арістілл[en]. Лавова рівнина між Архімедом, Арістіллом і Автоліком утворює Затоку Місячника Моря Дощів. Зморшкуватий хребет веде від Архімеда на північ-північний захід, перетинаючи це море.
Назва[ред. | ред. код]
Архімед названий на честь грецького вченого Архімеда.[1] Як і багатьом кратерам на видимому боці Місяця, назву йому дав Джованні Річчолі, чия номенклатурна система 1651 року стала стандартизованою.[3] Раніше місячні картографи давали цьому об’єкту різні назви. На карті Майкла ван Лангрена 1645 року це місце називається «Рома» на честь міста Рим.[4] Йоганн Гевелій назвав його «Mons Argentarius» на честь регіону Монте-Арджентаріо в Італії.[5]
Дослідження[ред. | ред. код]
Ділянка місячної поверхні між Архімедом і Автоліком була місцем аварійної посадки радянського зонда Луна-2. Це був перший апарат, який досяг поверхні Місяця, здійснивши посадку 13 вересня 1959 року.[6]
Супутні кратери[ред. | ред. код]
За домовленістю ці об’єкти позначаються на місячних картах шляхом розміщення літери на тій стороні середини кратера, яка є найближчою до Архімеда.
| Архімед | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| C | 31.6° пн. ш. | 1.5° з. д. | 8 км |
| D | 32.2° пн. ш. | 2.6° з. д. | 5 км |
| E | 25.0° пн. ш. | 7.2° з. д. | 3 км |
| G | 29.1° пн. ш. | 8.2° з. д. | 3 км |
| H | 23.9° пн. ш. | 7.0° з. д. | 4 км |
| L | 25.0° пн. ш. | 2.6° з. д. | 4 км |
| M | 26.1° пн. ш. | 3.2° з. д. | 3 км |
| N | 24.1° пн. ш. | 3.9° з. д. | 3 км |
| P | 25.9° пн. ш. | 2.5° з. д. | 3 км |
| Q | 28.5° пн. ш. | 2.4° з. д. | 3 км |
| R | 26.0° пн. ш. | 6.6° з. д. | 4 км |
| S | 29.5° пн. ш. | 2.7° з. д. | 3 км |
| T | 30.3° пн. ш. | 5.0° з. д. | 3 км |
| U | 32.8° пн. ш. | 1.9° з. д. | 3 км |
| V | 32.9° пн. ш. | 4.0° з. д. | 3 км |
| W | 23.8° пн. ш. | 6.2° з. д. | 4 км |
| X | 31.0° пн. ш. | 8.0° з. д. | 2 км |
| Y | 29.9° пн. ш. | 9.5° з. д. | 2 км |
| Z | 26.8° пн. ш. | 1.4° з. д. | 2 км |
Наступні кратери були перейменовані МАС .
Галерея[ред. | ред. код]
-
Зображення з Лунар орбітер — 4 -
Детальна карта особливостей Моря Дощів. Архімед - це об'єкт, позначений літерою "G". -
Зображення з LRO контакту стіни кратера (внизу ліворуч) і дна (вгорі праворуч)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архімед (кратер). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
- ↑ The geologic history of the Moon. USGS Professional Paper 1348. By Don E. Wilhelms[en], John F. McCauley, and Newell J. Trask. U.S. Government Printing Office, Washington: 1987. Table 11.2.
- ↑ Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon (Cambridge University Press, 1999), p.213.
- ↑ Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon (Cambridge University Press, 1999), p. 198.
- ↑ Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon (Cambridge University Press, 1999), p. 202.
- ↑ Wilhelms, Don (1987). 1. General Features. Geologic History of the Moon (PDF). United States Geological Survey. с. 12. Архів оригіналу за 7 березня 2006. Процитовано 22 лютого 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
- Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
- McDowell, Jonathan (15 липня 2007). Lunar Nomenclature. Jonathan's Space Report[en]. Процитовано 24 жовтня 2007.
- Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 136—186. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. S2CID 122125855.
- Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co[en]. ISBN 978-0-304-35469-6.
- Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33500-3.
- Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books[en]. ISBN 978-0-913135-17-4.
- Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (вид. 6th revised). Dover. ISBN 978-0-486-20917-3.
- Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62248-6.
- Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 978-1-85233-193-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Featured Image: Archimedes - Mare Flooded Crater!. Lunar Reconnaissance Orbiter. NASA. 2 березня 2011. Архів оригіналу за 16 March 2011. Процитовано 18 березня 2011.
- High resolution lunar overflight video by Seán Doran, based on LRO data, that passes over Archimedes about one third of the way through (see album for more)
