Ян Гевелій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Гевелій
пол. Jan Heweliusz
Johannes Hevelius.PNG
Ян Гевелій, портрет роботи Й. Шульца (1677 рік)
Народився 28 січня 1611(1611-01-28)[1][2][3]
Гданськ, Гданський повіт[d], Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[4]
Помер 28 січня 1687(1687-01-28)[1][2][3] (76 років)
Гданськ, Гданський повіт[d], Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[4]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Польща
Діяльність астроном, підприємець, картограф
Alma mater Лейденський університет
Вчителі Peter Crüger[d]
Відомі учні Gottfried Kirch[d]
Володіє мовами польська[5]
Членство Лондонське королівське товариство
Magnum opus Prodromus Cometicus[d][6] і Cometographia[d][6]
Нагороди
член Лондонського Королівського Товариства

Ян Гевелій (нім. Johannes Hevel, пол. Jan Heweliusz; 28 січня 1611 — 28 січня 1687) — польський астроном, автор перших карт Місяця («Селенографія або опис Місяця»), конструктор телескопів, градоначальник Ґданську. Протестант і спадковий бровар.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родивсь у Гданську в сім'ї купця. Астрономією захопився в юності. Відвідав Прагу, де ознайомився з обсерваторією Тихо Браге, в Голландії, Англії і Франції вивчав юриспруденцію і вдосконалювався в оптиці і механіці. Після смерті батька успадкував його комерційну справу і всі доходи від неї витрачав на заняття астрономією. Багато уваги приділяв суспільним справам, неодноразово обирався суддею, з 1651 був радником магістрату Гданська. У 1640-х роках побудував у своєму будинку в Гданську обсерваторію, яка до появи Паризької і Гринвіцької обсерваторій була найбільшою в Європі (описав її в творі «Небесна будова», т. 1-2, 1673, 1679). Сам виготовляв інструменти для неї. Створені ним точні секстанти і квадранти мали радіус до 2-2,5 м, а монолінзові «повітряні» труби досягали в довжину 45 м. Після пожежі в 1679, що знищила обсерваторію, відбудував її наново і в 1681 відновив спостереження.

Квадрант Гевелія

Наукові роботи присвячені селенографії, позиційній астрономії, вивченню комет. Склав перші детальні карти Місяця, що відрізнялися великою точністю. Видана в 1647 «Селенографія» Гевелія містила атлас Місяця на картах діаметром 27 см і малюнки, що ілюструють вплив фаз Місяця і лібрації по широті на вигляд деталей її поверхні. Досить точно визначив висоту місячних гір по відкиданих ними тінях. Позначив різні утворення на поверхні Місяця земними географічними назвами, деякими з них ми користуємося і досі. У роботі «Кометографія» (1668) дав перший систематичний опис і виклав історію всіх комет, що спостерігалися на той час (сам Гевелій відкрив чотири нові комети — 1652, 1664, 1665 і 1682). Підсумок своїх 49-річних занять астрономією Гевелій підвів у праці «Переломний рік…» (1685), у якій зібрані результати його понад 20000 спостережень Місяця, планет, комет, зірок. Вже після смерті вченого його дружина Ельжбета видала підготовлені ним повністю «Каталог нерухомих зірок на епоху 1660» (1687) і атлас неба «Уранографія» (1690). Каталог містить результати спостережень положень 1564 зірок, видимих над горизонтом в Гданську, в ньому вперше приведені не тільки екліптикальні, але і екваторіальні координати для кожної зірки. Гевелій наполегливо відмовлявся від застосування телескопів для позиційних спостережень і проводив вимірювання за допомогою кутомірних інструментів, які не мали оптичних труб. Попри це, досягнута ним точність була дуже високою. Його каталог був останнім (і найточнішим) у дооптичний період спостережень. Атлас неба складається з 54 карт для кожного сузір'я і двох півсфер для всього неба; Гевелій виділив 11 нових сузір'їв, деякі введені ним назви сузір'їв (Гончі Пси, Жираф, Ящірка, Малий Лев, Секстант, Одноріг, Лисичка, Щит) збереглися до наших днів.

У 1968 Астрономічний інститут АН УзРСР і видавництво «Фан» АН УзРСР випустили в світ нове видання атласу Гевелія під редакцією В. П. Щеглова.

На честь астронома названо астероїд 5703 Гевелій[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Архів історії математики Мактьютор
  2. а б SNAC
  3. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  4. а б Гевелий Ян // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  6. а б Berry A. A Short History of AstronomyJohn Murray, 1898.
  7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

  • Виноградов А. В. Первый лунный «географ» Иоганн Гевелий.(К трехсотлетию сооружения им первой телескопической обсерватории в мире).// Природа, 1941. № 4. С. 92-97.
  • Куликовский П. Г. Ян Гевелий (к 350-летию со дня рождения).// Историко-астрономические исследования. Вып.VII.1961. С.257-288.
  • Куликовский П. Г. Ян Гевелий (к 350-летию со дня рождения).// Вопросы истории естествознания и техники. Вып.13.1962. С.138-140.
  • Перель Ю. Г. Основоположник науки о Луне.350 лет со дня рождения Яна Гевелия. // Природа, 1961, № 6. С. 98-99 с портр.
  • Еремеева А. И. Выдающиеся астрономы мира. М., 1966.

Посилання[ред. | ред. код]