Асапов Валерій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асапов Валерій Григорович
рос. Валерий Григорьевич Асапов
RAF A F7LtGen after2010h.png Генерал-лейтенант
Valery Asapov 2013 (crop).jpeg
Загальна інформація
Народження 1 січня 1966(1966-01-01)
Костянтинівка[d], Малмизький районd, Кіровська область, РРФСР, СРСР
Смерть 24 вересня 2017(2017-09-24) (51 рік)
Дейр-ез-Зор, Сирія
(мінометний обстріл)
Поховання Federal Military Memorial Cemeteryd
Alma Mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Рязанське повітряно-десантне командне училище
Військова служба
Приналежність Росія Росія
Війни / битви
Командування
Great emblem of the 5th Combined Arms Army.svg 5-та загальновійськова армія
CMNS: Асапов Валерій Григорович у Вікісховищі

Валерій Григорович Асапов (1 січня 1966 — 23 вересня 2017, під м. Дайр-ез-Заур, Сирія) — російський воєначальник. Гвардії генерал-лейтенант (2016). Герой Російської Федерації (2017, посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив в 1987 році Рязанське вище повітрянодесантне командне училище (з відзнакою).

Проходив службу у 104-му та 234-му парашутно-десантних полках. За десять років пройшов шлях від командира взводу, заступника командира роти — інструктора повітряно-десантної підготовки, командира роти до начальника штабу — заступника командира батальйону, а потім і командира батальйону.

У 1992-1993 роках у складі змішаних миротворчих сил служив у Південній Осетії. У січні 1995 року на посаді начальника штабу батальйону та званні майора був відряджений до Чечні. Під час боїв за Грозний отримав тяжке вогнепальне поранення лівої гомілки з перебиттям обох гомілкових кісток. Був цілий рік прикутий до ліжка і переніс чотири операції. Так як одна його нога стала коротшою за іншу на три сантиметри, Асапов залишився на все життя кульгавим, через що за ним закріпилося прізвисько «Кульгавий генерал»[1].

1997 — 2000 рр. — слухач Військової академії ім. М. Фрунзе (Москва).

2000 – 2003 рр. — заступник командира, командир окремого парашутно-десантного полку у складі Миротворчих сил ЗС РФ в Абхазії;

2003 – 2007 рр. — заступник командира, начальник штабу 98 повітрянодесантної дивізії (Іваново) ПДВ;

2007 – 2010 рр. – командир 18 кулеметно-артилерійської дивізії (Гарячі Ключі, Курильські острови) Далекосхідного ВО;

2010 – 2011 рр. — слухач Академії Генерального штабу ЗС РФ (Москва);

2011 – 2013 рр. — командир 37 окремої мотострілецької бригади (Кяхта, Республіка Бурятія) 36 Армії (Улан-Уде) Східного військового округу;

2013 – 2014 рр. – заступник командувача 5 Армії (Уссурійськ, Приморський край) Східного військового округу;

з 01.2014  — командувач 68 армійського корпусу (Южно-Сахалінськ) Східного військового округу.

У липні 2015 р. відправлений у “службове відрядження” до м. Ростов-на-Дону. З серпня 2015 року — командувач 1 армійського корпусу ДНР (м. Донецьк, Україна) Центру територіальних військ Південного військового округу (прізвище прикриття — Примаков)[2].

У 2016—2017 роках був командувачем 5-ї загальновійськової армії, після чого як військовий радник був відправлений у відрядження до Сирії, де став командиром сирійського 5-го добровольчого штурмового корпусу. Ліквідований під час мінометного обстрілу сирійських позицій бойовиками ІДІЛ у Дайр-ез-Заурі у вересні 2017 року[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Отримав численні нагороди, серед яких:

  • Звання «Герой Російської Федерації» (20 грудня 2017, посмертно)
  • Орден Герой Республіки (Сирія). Вища державна нагорода, яка присуджується в тому числі і «військовослужбовцям братніх та дружніх армій, які беруть участь поряд із Сирійською арабською армією у боротьбі проти терористичних банд та ворожих елементів»[4]

Примітки[ред. | ред. код]