Аштарак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аштарак
вірм. Աշտարակ
Аштарак
Основні дані
40°18′00″ пн. ш. 44°24′00″ сх. д. / 40.30000° пн. ш. 44.40000° сх. д. / 40.30000; 44.40000
Країна Вірменія Вірменія
Регіон Араґацотн
Засновано IX століття
Перша згадка 9 століття
Статус міста 1963
Населення 21 588 (2009)
Площа міста 7,5 км²
Поштові індекси 0201-0205
Телефонний код  +374 (232)
Часовий пояс UTC+4
Висота НРМ 1110 м
Міста-побратими Альфорвіль
Міська влада
Веб-сторінка ashtarak.am
Мер міста Акоп Товмасян

CMNS: Аштарак на Вікісховищі
Аштарак is located in Вірменія
Аштарак
Аштарак

Аштара́к (вірм. Աշտարակ, перекладається як вежа) — місто в Вірменії, адміністративний центр марзу (області) Араґацотн. Промислове місто у Вірменії, розташоване на правому, високому березі річки Касах за 13 км на північний захід від Єревану. Місто лежить на перетині доріг, що з'єднують три найбільших міста країни — Єреван, Гюмрі і Ванадзор.

За 2 км на північний схід від Аштараку розташоване наукове містечко Гітаван. У міста є договір про співпрацю з містом Пон-Сент-Марі (Франція).[1]

Економіка[ред.ред. код]

Місто орієнтовано на переробку сільськогосподарської сировини, головним чином винограду, на базі якого працює винний завод, що виробляє міцні вина типу «херес». В наші дні Аштарак «переступив» на інший — лівий берег річки, через ущелину був перекинутий новий гарний міст. Раніше використовувався старий трьохарковий міст, розташований вище за течією річки. Він був побудований в XIII столітті і реконструювався в XVII столітті. Зараз рух цим мостом майже припинився, і він цікавий лише як історична пам'ятка. На лівобережному плато розкинувся корпус Інституту радіофізики Академії наук.

Аштарак по праву пишається своєю родючою землею, тут вирощують найкращий виноград і абрикос, горіх (попок).

Визначні місця[ред.ред. код]

Аштарак — один з найдавніших населених пунктів Вірменії з численними пам'ятками матеріальної культури і традиціями національного життя і побуту. З історичних пам'яток Аштараку найвідомішими є церкви Ціранавор, Кармравор, Маріне. Ціранавор («Помаранчева») датується V століттям. Вона стоїть на скелястому березі річки Касах, в напівзруйнованому стані. Від остаточної загибелі її охороняють кам'яні підпори з трьох сторін. Церква представляє базілічну споруду, всередині поділену колонами на три нави. Зовні вона була обведена двома кільцями стін. Отже, одночасно слугувала і як оборонна споруда. Тому Ціранавор називався також Покаберд («Фортеця Поки»). У північно-західній частині Аштараку розташована порівняно нова церква Маріне. Її звели в 1821 році, а в 1836 році надбудували дзвіницю. На південному фасаді зберігся сонячний годинник. Великий інтерес представляє церква Кармравор («Червона») споруди VII століття. Це єдиний у Вірменії пам'ятник, черепична покрівля якого вціліла до наших днів. Черепиця була міцно утиснена у вапняному розчині і прибита цвяхами. По периметру стін зовні викарбувано напис, в якому йдеться про жителів села, зусиллями яких створена каплиця, про труднощі прокладання зрошувального каналу. Усередині будинку панує напівтемрява: відвідувач насилу роздивляється напівколони на стінах і арки, на яких спочиває восьмигранний барабан, увінчаний куполом. Декоративних прикрас дуже мало, але тим не менше Кармравор справляє незабутнє враження.[2]

Давні споруди[ред.ред. код]

У місті збереглося багато давніх споруд:

  • Церква Св. Саркіса
  • Церкви Тіранавор (V століття, вірм. Ծիրանավոր), Кармравор (VII століття, вірм. Կարմրավոր), Спітакавор (XII-XIV століття, вірм. Սպիտակավոր).
  • Церква Св. Саркіса (XII століття)
  • Церква Св. Марині (1281)
  • Міст через річку Касах (1664), поряд з яким збереглися залишки старішого мосту.
  • Кладовище з хачкарів (XVI-XVIII століття)

З кінця XVIII століття на зміну низьким сільським будівлям зводять 1-2 поверхові будови.

Спорт[ред.ред. код]

У місті дислокується одна з лідерів Вірменської футбольної Прем'єр-ліги — ФК «Міка».

Визначні особи[ред.ред. код]

Аштарак — батьківщина одного з класиків вірменської літератури Перче Прошяна (1837-1907 рр.), який описав життя і побут дореволюційної вірменської села, жорстоку експлуатацію селян кулаками та іншими «мироїдами». Його романи: «Сос і Вардітер», «З-за хліб», «Унон», «Шаен», «Початок пологів» широко розповсюджені і переведені на інші мови.[3] У місті є будинок-музей письменника, гарне джерело-пам'ятник на честь героїв Великої Вітчизняної війни і ряд старовинних архітектурних споруд.[4] Аштарак подарував світові великих радянських вірменських вчених: біолога, академіка Норайра Сісакяна і академіка, лінгвіста Григорія Капанцяна. У Аштараці народилися письменник Вардкес Петросян, поети Смбат Шаазіз і Геворг Емін, артисти, музиканти. [5]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вірменія Це незавершена стаття з географії Вірменії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.