Бабаєв-Кальницький Давид Вольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид Вольфович Бабаєв
Ім'я при народженні Давид Вольфович Бабаєв-Кальницький
Народився 14 липня 1943(1943-07-14) (76 років)
Махачкала, Дагестан, СРСР СРСР
Національність єврей
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність актор
Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Роки діяльності 1972—н.ч.
Батьки батько — Вольф Кальницький[1]
IMDb ID 1247712
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
|
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Народний артист України — 1999

Давид Вольфович Бабаєв-Кальницький — український актор театру та кіно, педагог, Народний артист України (1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Давид Вольфович Бабаєв (можна зустріти: Давид Володимирович Бабаєв) народився у м. Махачкала. 1947 р. його родина повертається з евакуації до Києва.

1962 р. він потрапив до мистецької студії при Жовтневому палаці. 1969 р. закінчив Республіканську студію естрадно-циркового мистецтва. З 1969 по 1972 рр. був артистом та художнім керівником естрадного колективу Архангельської філармонії (Росія).

З 1972 р. по теперішній час Давид Вольфович працює у Київському національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де зіграв понад 70 ролей. Завдяки багатолітній та плідній творчій діяльності, починаючи з ролей без слів та численних епізодів, актор зумів стати справжнім майстром сцени.

Також на рахунку Давида Бабаєва понад 40 ролей у кіно.

Д. В. Бабаєв-Кальницький обіймає посаду завідувача кафедри розмовного жанру Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв.

Вибрані ролі в театрі[ред. | ред. код]

«Варвари», 1973 (Гриша); «Добряки», 1973 (Кореспондент); «…І земля скакала мені назустріч!», 1974 (Кривцун), «Останні дні», 1974 (Тургенєв); «Хоробрий кравчик», 1974 (Король); «Дивний лікар», 1975 (Пишний); «Лихо з розуму», 1978 (Загорецький); «Провінційні анекдоти», 1978 (Базильський); «Майор, Тоот та інші», 1979 (Лехінцке); «Віяло», 1980 (Скавеццо); «Гравець», 1982 (Астлей); «Я прийшов дати вам волю», 1984 (Бутурлін); «Острів скарбів», 1985 (Хендс); «Теплий попіл», 1985 (Девіс); «Що сталося у зоопарку», 1988 (Пітер); «Самовбивця», 1989 (Пугачов); «Кандід», 1991 (Шулер, Інквізитор, Барон); «Запрошення до замку», 1992 (Жозюе); «Молоді роки короля Людовика XIV», 1993 (Жан Поклен); «Дым, де все шкереберть», 1994 (Хусто, Перес); «Школа Скандалу», 1995 (сер Пітер Тізл); «Двері грюкають», 1996 (Батько); «Блоха у вусі», 1998 (Віктор Шендебіз, Пош); «Лулу. Історія куртизанки», 2002 (Пенчу, лікар Голль).

Поточні спектаклі та ролі[ред. | ред. код]

  • «Дон Кіхот. 1938 рік» — Санчо Панса
  • «Удаваний хворий» — Арган
  • «Наполеон і корсиканка» — Наполеон
  • «Останнє кохання» — Гаррі
  • «Сімейна вечеря» — Жорж, чоловік кухарки
  • «Пані міністерша» — Ріста Тодорович

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • «Така вона, гра» (1976)
  • «Ніс» (1977)
  • «Хазяйка» (1978)
  • «Довгі дні, короткі тижні…» (1980)
  • «Останній доказ королів» (1983)
  • «За ніччю день іде» (1984)
  • «Гори димлять» (1988)
  • «Кордон на замку» (1988)
  • «Дорога у пекло» (1988)
  • «Штормове попередження» (1988)
  • «Зброя Зевса» (1991)
  • «Вбити шакала» (1991)
  • «Гра всерйоз» (1992)
  • «Мелодрама із замахом на вбивство» (1992)
  • «Серця трьох» (1992)
  • «Стамбульський транзит» (1992)
  • «Людина з команди „Альфа“» (1992)
  • «Пастка» (1993)
  • «Афганець-2» (1994)
  • «Викуп» (1994)
  • «Обережно! Червона ртуть!» (1995)
  • «Репортаж» (1995)
  • «Святе сімейство» (1997)
  • «Хіппініада або материк кохання» (1997)
  • «Роксолана: Настуня» (1997)
  • «Роксолана-2: Кохана дружина Халіфа» (1997—1998)
  • «Посмішка звіря» (1998)
  • «День народження Буржуя» (1999)
  • «Школа скандалу» (1999)
  • «Мийники автомобілів» (2000)
  • «День народження Буржуя-2» (2001)
  • «Слід перевертня» (2001)
  • «Ледарі» (2002)
  • «Лялька» (2002)
  • «Дух землі» (2003)
  • «Роксолана. Володарка імперії» (2003)
  • «Небо в горошок» (2004)
  • «Богдан Зиновій-Хмельницький» (2006)
  • «Пороки та їхні прихильники» (2006)
  • «Ворог номер один» (2007)
  • «Кохаю тебе до смерті» (2007)
  • «Іллюзія страху» (2008)
  • «Смерть шпигунам. Крим» (2008)
  • «Третього не дано» (2009)
  • «Політ метелика» (2012)
  • «Порох і дріб» (2012)
  • «Бомба» (2013)
  • «Остання електричка» (2014)
  • «За законом воєнного часу» (2015)
  • «25-я година» (2016)
  • «Бестселер за коханням» (2016)
  • «Громадянин Ніхто» (2016)
  • «Таємниця Марії» (2019)

Дублювання та озвучення українською[ред. | ред. код]

  • Ватажок — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Справу доручається детективу Тедді — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Іванко та воронячий цар — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Дерево і кішка — читає текст (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Осінній вальс — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Дядя Федір, пес і кіт — Тато дяді Федора (дубляж)
  • Подарунок для слона — Бегемот (дубляж)

Дублювання та озвучення російською[ред. | ред. код]

  • Ватажок — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Дощику, дощику, припусти! — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Лис і дрізд — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Миколино багатство — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Савушкін, який не вірив у дива — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Сампо з Лапландії — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Космічна загадка — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Друзі мої, де ви? — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Осінній вальс — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Смерть чиновника — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Пригоди бравого вояка Швейка — Поручик Дуб (російський дубляж студії «Tretyakoff Production»)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013).

Нагороджений: орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів, медаллю «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва», почесними відзнаками Кабінету Міністрів України: «За багаторічну плідну працю в галузі культури», «За досягнення в розвитку культури та мистецтва», відзнакою міського голови «Знак пошани». Має титул «Людина року-2006» в номінації «Актор року», нагрудний знак «За мужність» уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]