Байбаков Олександр Борисович

|Посада=

Байбаков Олександр Борисович
Народився	12 вересня 1907(1907-09-12) Сквира, Київська губернія, Російська імперія
Помер	14 липня 1976(1976-07-14) (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	винахідник
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Галузь	суднобудування
Заклад	«Більшовик» Ленінська кузня
Посада	головний конструктор
Партія	КПРС
Нагороди

Олександр Борисович Байбаков (12 вересня 1907, Сквира — 14 липня 1976) — український радянський конструктор в області суднобудування, почесний член НТО імені академіка Крилова.

Біографія

Народився 12 вересня 1907 року в місті Сквирі (тепер Київської області) в сім'ї юриста. Після закінчення Київської електропрофшколи змінив кілька тимчасових робіт, зокрема був креслярем на київському заводі «Більшовик». З 1927 року працював на київському заводі «Ленінській кузні». Спочатку конструктором в новоствореному судномеханічному конструкторському бюро, потім старшим конструктором і начальником сектора, а з 1935 року — начальником конструкторського бюро.

В 1931 році закінчив вечірнє відділення Київського індустріального інституту, отримавши кваліфікацію інженера-механіка. У 1936 році був призначений на посаду головного інженера судноверфі. З 1938 року — головний конструктор заводу.

З початком німецько-радянської війни уряд ухвалив рішення про евакуацію заводу «Ленінська кузня» в місто Зеленодольськ Татарської АРСР. Головою комісії з евакуації заводу був призначений О. Байбаков. На новому місці співробітники заводу «Ленінська кузня» поповнили колектив заводу імені Горького. Олександр Борисович став головним конструктором об'єднаного заводу імені Горького, а у вересні 1943 року — головним інженером.

У квітні 1945 року повернувся на завод «Ленінську кузню», де став начальником і головним конструктором спеціального конструкторського бюро заводу. Член ВКП(б) з 1948 року.

Могила Олександра Байбакова

Жив в Києві в будинку на вулиці Антоновича, 10, квартира 21. Помер 14 липня 1976 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Відзнаки

У 1948 році Байбакову та групі працівників заводу «Ленінської кузні» за розробку і впровадження у виробництво удосконаленої стандартної конструкції річкового буксира була присуджена Сталінська премія третього ступеня.

У 1966 році було завершено проектування, а в 1967 — побудовано перший вітчизняний середній рибальський морозильний траулер з кормовим траленням, що значно підвищувало ефективність судна. За його створення Олександр Борисович, група конструкторів ЦКБ і працівників заводу «Ленінська кузня» у 1976 році отримали Державну премію України в галузі науки і техніки. Олександр Борисович посмертно.

Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора і багатьма медалями.

Вшанування пам'яті

меморіальна дошка

Ім'я Олександра Байбакова носить один із рибальських траулерів, побудований на заводі «Ленінській кузні». В Києві на будинку по вулиці Горького, 10, де жив конструктор в 1948–1976 роках, 13 липня 2001 року встановлена ​​меморіальна дошка (бронза, граніт).

Джерела

• Газета «Дзеркало тижня» № 42, 11 листопада 2007^{[недоступне посилання з червня 2019]}