Баранов Петро Йонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Баранов Петро Йонович (22(10). 09.1892–05.09.1933) — радянський військовий діяч. Народився в м. Санкт-Петербург в сім'ї робітника. Член РСДРП(б) — ВКП(б) з 1912. За революційну діяльність не раз був заарештований. Під час Першої світової війни 1915 його мобілізовано на військову службу, дезертирував, вів нелегальну революційну діяльність у Харкові, засуджений до 8 років каторги. Звільнено в лютому 1917, в липні направлено на Румунський фронт, у вересні обрано в комітет РСДРП(б) 8-ї армії, тоді ж призначено головою фронтового відділу Румчероду. За ініціативи Б. утворено тимчасовий фронтовий комітет РСДРП(б), який на початку грудня проголосив себе ревкомом Румунського фронту, який Б. і очолив. Брав участь у переговорах з військовим міністром Румунії Янковеску, а також командувачем російськими арміями на Румунському фронті Д.Щербачовим. Від січня 1918 — голова Військово-революційного комітету 8-ї армії, у квітні — командувач 4-ю Донецькою робітничою армією, далі воював на Південному фронті, Східному й Туркестанському фронтах. Листопад 1920 — січень 1921 — член РВР 14-ї армії. 1921 — нач. політуправління ЗС України й Криму. Після перебування на військовій роботі в Туркестані призначений начальником і комісаром броньових сил РСЧА (1923, див. Радянська армія). Від серпня 1923 зам., з груд. 1924 нач. Військово-повітряних сил РСЧА, де провадив роботу з їх перебудови відповідно до військової реформи М. Фрунзе 1924–25. 1925–31 — член РВР СРСР. Далі займався розвитком радянської авіації, працюючи з червня 1931 у Президії Вищої ради народного господарства, а із січня 1932 заст. наркома важкої промисловості й нач. Головного управління авіаційної промисловості. Нагороджений орденами СРСР і республік Середньої Азії.

Загинув 1933 в авіаційній катастрофі. Похований у Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни.

Джерела[ред.ред. код]