Авторська пісня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Авторська пісняпісенний жанр, що виник у середині XX століття в СРСР.

Виражальні засоби та характерні риси А.п.:

Спершу основу жанру становили студентські та туристські пісні, які відрізнялися від «офіційних» (таких, що розповсюджувалися державними каналами) домінуванням особистісної інтонації, живим, неформальним підходом до теми.

Окремі твори з'явилися ще в 1930-х (романтичні пісні П. Кограна і Г. Лепеського, найвідомішою з яких є «Бригантина», а також ранні пісні Михайла Анчарова). Зазвичай (хоч і не завжди) автори пісень цього жанру є водночас авторами і віршів, і музики — звідси назва.

На початку 1950-х потужний пласт авторських пісень з'явився в студенському середовищі, зокрема, на біологічному факультеті МДУ (найвідоміші автори — Г. Шангін-Березовський, Дмитро Сухарєв, Л. Розанова) і в Педагогічному інституті ім. Леніна (Юрій Візбор, Юлій Кім, Ада Якушева). Широкої популярності авторська пісня набуває в середині 1950-х, з появою магнітофона. В цей час почали складати пісні Булат Окуджава і Новелла Матвєєва. Пізніше, в 1960-ті і 70-ті, класиками жанру стали Олександр Галич, Володимир Висоцький, Володимир Туріянський, Віктор Берковський, Сергій Нікітін, Олександр Городницький, Юрій Кукін, Олександр Мірзаян, Віктор Луферов, Олександр Суханов, Вероніка Доліна, в 80-х і 90-х до них додалися Михайло Щербаков і творчий дует Олексія Іващенка і Георгія Васильєва («Ивасик»).

Перші авторські пісні українською мовою виникли в Києві у середині 1960-х (А Горчинський — «Троянди на пероні», «Квітка ромена»), на початку - у Львові у вигляді співаної поезії (В. Морозов). Вона відрізняється більшою роллю музики в її співвідношенні зі словом, активнішими творчими пошуками, інтересом до фольклору, ширшими функціями (пробудження нац. самосвідомості та інтересу до укр. мови й культури).

У Києві перший концерт україномовної авторської пісні відбувся 1985 в молодіжному театрі з ініціативи тодішнього головного режисера Л. Танюка. 1988 у Львові з'явився театр авторської пісні «Не журись!» (В. Морозов, А. Панчишин, Т. Чувай та ін.). На хвилі національного піднесення в Україні 1988—91 україномовна авторська пісня вийшла з «андеґраунду» й розквітла на фестивалях «Червона рута» й «Оберіг».

Відтоді визначалися такі лінії авторської пісні: поп-бард {В. Морозов, Л. Бондар, згодом С. Підкаура, С. Шишкін, гурти «Очеретяний кварк», «Чорні черешні»), рокбард (гурт «Рутенія», пізніше — М. Алімов, гурти «Арахнофобія», «ЗАО»),' гротесково-пародійна (І. Сітарський, згодом В. Асауленко, Ганна Лев, гурти «Метелики», «Дід Свистун і казкові хлопці»), імпресіоністська (І. Козаченко), особливо соціально-критична та політ.-сатирична (В. Давидов, А. Панчишин, О. Смик, Тризубий Стас), національно-патріотична (Н. Бурмака, Е. Драч, К. Москалець, О. Покальчук, згодом Ю. Коваленко, А. Сенченко, В. Чудик), у тому числі її неокобзарське відгалуження (В. Жданкін, пізніше Ю. Баришовець, І. Виспінський, В. Непом'ящий, Р. Терентьєв). Останнє та її відгалуження здебільшого побудовано на особливостях українського фольклору, по-сучасному переосмислених або стилізованих.


Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • А.Калиниченко. Авторська пісня // Українська музична енциклопедія — Т.1 — с.27-28
  • Різник О. Сучасна авторська пісня і тенденції її розвитку в Україні.: Автореф. дис. … канд. мист-ва. — К., 1992;
  • Його ж. Українська авторська пісня. З чого почати? // Живописна Україна. — 1992. — № 1—2;
  • Його ж. Українська авторська пісня. Основні етапи розвитку // Укр. культура. — 1993. — № 1,2;
  • Його ж. Про авторську пісню, «витончені» та «грубі» матерії в мистецтві // Посвіт. — 1993. — № 10—12;
  • Його ж. Розмаїття — запорука розвитку. Музикознавчі роздуми опісля двох фестивалів авторської пісні // Там само. — 1995. — № 1;
  • Його ж. Співана поезія як упущена вигода? // Друг читача. — 1992. — 2 груд.;
  • Його ж. Авторська пісня: від популярності до елітарності // Республіка. — 1993. — 17—23 квіт.;
  • Його ж. Стати пісенною совістю нації // Нар. газета. — 1993. — Числ. ЗО;
  • Його ж. Мистецтво мобілізуючого сенсу // Укр. слово. — 1995. — 5 листоп.;
  • Його ж. Авторская песня в постсоветской Украине: вопросьі двуязьічия. — Окр. відб.



музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.