Батько (роман)
 Обкладинка українського видання | |
| Автор | Мілєнко Єрґович |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Otac |
| Країна |
 Сербія |
| Мова | хорватська |
| Тема | розповідь про себе і свою сім'ю на тлі історії своєї держави, якої більше немає |
| Жанр | автобіографічний роман |
| Місце | Белград |
| Укр. видавництво | Видавництво 21 |
| Видавництво |
«Rende» |
| Видано | 2010 |
| Видано українською | 2018 |
| Перекладач(і) | Андрій Любка |
| Тип носія | паперовий |
| Сторінок | 192 (у перекладі) |
| ISBN | 978-617-614-226-3 |
Батько (хорв. Otac) — роман сучасного боснійсько-хорватського письменника Мілєнка Єрґовича, написаний 2010 року. Виданий того ж року в белградському видавництві «Ренде». 2018 року вийшов українською у чернівецькому «Видавництві 21» у перекладі Андрія Любки.
Видання роману українською здійснено за підтримки Міністерства культури Республіки Хорватія.
Тематика[ред. | ред. код]
В основі твору — події із приватного життя письменника, який знав свого батька, але виростав без нього. Це, як розповів перекладач українського видання Андрій Любка, «історія любові й образи за те, що його і його матір покинули, розповідь про дитячі мрії і дорослі спроби налагодити стосунки тата і сина, навчитися, якщо не любити, то бодай поважати одне одного»[1].
На тлі цієї автобіографії розгортається історія того, що визначається по батькові — батьківщини: Єрґович змальовує життя в соціалістичній Югославії, своє рідне Сараєво і той шлях, який привів Боснію до війни. Таким чином, крізь зображену в романі історію стосунків батька і сина розкривається специфіка складної і суперечливої епохи Югославії, а також війни на Балканах.
Автор розпочинає свою розповідь наступного після смерті батька дня. Особливий стиль цієї оповіді тримає текст на рівні потрібного балансу: люди, взаємини, місця, події, краєвиди — всього рівно стільки, скільки треба, щоб картина була якомога повнішою і чіткішою, а родина у творі є тим топосом, із якого проростають, розгортаються усі смисли роману, співвідносячись із життям, соціумом, описуваною епохою, історією.
У певному сенсі роман являє собою «малу історію» свого часу, способу, в який люди таїлися одне від одного, суспільних укладів і традицій колишньої Югославії, родинної мімікрії та приватного пекла в домівках знатних громадян тієї облудної епохи, розповідь про країну, якої більше не існує, про національні й приватні зради, про особисті конфлікти, що розгоряються на тлі війни на Балканах, про близькість і стіну між сином і батьком, про довгу дорогу від образи до прощення та про те, що пробачити неможливо, про вмирання від мук і страху. Оповідь сина, який не любив свого батька, про батька, який не любив свого сина.
«Батько» — це і роман, і нібито есей чи мемуари. Книжку написано за правилами фікційної прози, однак те, про що в ній розказується, не фікція.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Офіційний анонс видавництва. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- БАТЬКО — Книги XXI [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.]
