Бердянський державний педагогічний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бердянський державний педагогічний університет
БДПУ
46°45′18″ пн. ш. 36°47′00″ сх. д. / 46.75500000002777767° пн. ш. 36.7836110000277756171° сх. д. / 46.75500000002777767; 36.7836110000277756171Координати: 46°45′18″ пн. ш. 36°47′00″ сх. д. / 46.75500000002777767° пн. ш. 36.7836110000277756171° сх. д. / 46.75500000002777767; 36.7836110000277756171
Тип навчальний заклад[1]
Країна  Україна[1]
Розташування Бердянськ
Засновано 1932
Ректор Богданов Ігор Тимофійович
Студентів 7826
Випускники Категорія:Випускники Бердянського педагогічного університету
Адреса

Бердянськ, вулиця Шмідта, 4

Тимчасово переміщений до: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66
Сайт bdpu.org.ua
Мапа
CMNS: Berdyansk State Pedagogical University у Вікісховищі

Бердянський державний педагогічний університет (раніше Бердянський державний педагогічний університет ім. Осипенко) — вищий навчальний заклад IV рівня акредитації,[2] спеціалізується на підготовці педагогів, журналістів, істориків, філологів, музикантів, хореографів, спортсменів, психологів, реабілітологів, юристів. Тимчасово переміщений в м. Запоріжжя Запорізької області. Сучасна назва з 2002 року.

Історія[ред. | ред. код]

Відлік історії розпочинається з серпня 1872 року, коли було отримано дозвіл на будівництво у Бердянську чоловічої класичної гімназії.

Головний корпус Бердянського державного педагогічного університету споруджено у 1876 р. за проектом військового інженеру К. Єльського(1837—1896)[3][4].

Гімназія працювала до 1919 року. В ній навчалися такі відомі люди як бактеріолог В. Хавкін та «червоний адмірал» П. П. Шмідт, викладали відомий український композитор та поет-перекладач П. І. Ніщинський (Петро Байда) та математик А. З. Епіфанов.[5]

Враховуючи нестачу кваліфікованих кадрів учителів та викладачів з різних дисциплін у школах, училищах, технікумах, коледжах та ліцеях міста та навколишніх районів, а також вимоги реформування вищої школи, університет протягом свого існування здійснив різноманітні реорганізації, не раз змінюючи спеціальності та спеціалізації.

У жовтні 1932 року на базі Вчительського технікуму було створено вчительський, а потім і педагогічний інститут. Від 1939 до 2002 інститут носив ім'я П. Д. Осипенко.

Під час окупації у 19411943 років у будівлі працював німецький госпіталь.

У 1958 році в інституті навчалось 872 студенти, в тому числі 332 заочники.

Станом на 01.01.2009 року в університеті навчалося 7656 студентів (3466 — денної форми навчання, 4190 — заочної).

Ректори:

Структура університету[ред. | ред. код]

У структурі університету — 6 факультетів, економіко-гуманітарний коледж, 28 кафедр, де навчальний процес забезпечують 29 докторів наук, професорів, 186 кандидатів наук, доцентів. За період існування в ньому підготовлено понад 40 тисяч педагогічних працівників, створено навчально-матеріальну, кадрову, науково-дослідну та соціально-культурну базу, яка плідно використовується для підвищення інтелектуально-духовного потенціалу держави та нації.

Факультети:

  • Факультет філології та соціальних комунікацій;
  • Факультет психолого-педагогічної освіти та мистецтв;
  • Факультет дошкільної, спеціальної та соціальної освіти;
  • Факультет фізичної культури, спорту та здоров'я людини;
  • Факультет фізико-математичної, комп'ютерної та технологічної освіти;
  • Гуманітарний-економічний факультет;
    1. Кафедра економіки, підприємництва та фінансів
  • Також до складу входить економіко-гуманітарний коледж.

Підготовка докторів філософії здійснюється за такими спеціальностями: 014 Середня освіта (за предметними спеціалізаціями), 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями), 032 Історія та археологія, 035 Філологія, 051 Економіка.

Підготовка докторів наук здійснюється за такими спеціальностями: 014 Середня освіта (за предметними спеціалізаціями), 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями), 035 Філологія.

Навчально-виховний процес і наукова діяльність університету спрямовані на постійне вдосконалення, що зумовлено змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів практичної діяльності педагогів, упровадженням інноваційної діяльності у сфері науки й освіти. Адміністрація університету приділяє належну увагу матеріально-технічному забезпеченню навчального процесу. Університет має 2 гуртожитки, студентську їдальню, буфет, спортивно-оздоровчий табір, читальні зали, актові та спортивні зали, спортивні майданчики, навчальні майстерні. Аудиторії, лабораторні приміщення обладнані відповідно до сучасних вимог наочним приладдям і комп'ютерною технікою. Університетська комп'ютерна мережа об'єднує всі навчальні корпуси і студентські гуртожитки, що забезпечує доступ до мережі Інтернет та дає можливість студентам безкоштовно користуватися електронними бібліотечними фондами й електронними версіями навчальних дисциплін свого та інших навчальних закладів і центрів інформації. Функціонує бездротова мережа за допомогою технології Wi-Fi для забезпечення оперативного доступу мобільними пристроями до внутрішніх і зовнішніх ресурсів за допомогою Інтернету.

Викладачі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. Ліцензії серії AB 395109 від 14.12.2007 року
  3. Бердянський державний педагогічний університет: освіта у стінах замку. UATV (укр.). 5 березня 2018. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  4. Бердянська чоловіча гімназія. zabytki.in.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  5. «Бердянська чоловіча гімназія (остання третина XIX століття)» / Упорядники: В. М. Константінова, І. І. Лиман

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]