Осипенко Поліна Денисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поліна Денисівна Осипенко
OsipenkoPD.jpg

Поліна Осипенко
Ім'я при народженні Поліна Денисівна Дудник
Народження 25 вересня (8 жовтня) 1907(1907-10-08)
село Новоспасівка (нині Осипенко (Бердянський район), Запорізька область
Смерть 11 травня 1939(1939-05-11) (31 рік)
Rybnovsky District[d], Рязанська область, РРФСР, СРСР
Поховання Кремлівська стіна
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання Майор
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Осипенко Поліна Денисівна у Вікісховищі?

Полі́на Дени́сівна Осипе́нко (у дівоцтві Дудник, за першим чоловіком Гов'яз) — (* 25 вересня (8 жовтня) 1907(19071008) за офіційними даними, в дійсності – 7 жовтня 1905 року, Новоспасівка, нині село Осипенко Бердянського району — † 11 травня 1939) — радянська льотчиця, одна з перших жінок, удостоєна звання Героя Радянського Союзу (1938). Українка за національністю.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася у козацькій слободі Новоспасівці. Ім'я при хрещенні було Пелагея. Була 9-ю дитиною в сім'ї Дениса Дудника. Батько працював ремісником і сім'я не бідувала. Поліна навіть одержала освіту у двокласній церковнопарафіяльній школі.

Згодом закінчила курси птахівників. Працювала завідувачем колгоспної птахоферми.

1926 — 20-літня птахівниця Поліна вийшла заміж за односельця Степана Гов'яза, військового льотчика. 4 роки родина жила нарізно. У квітні 1931 року Поліна поїхала до чоловіка у Качу. Степан домігся, щоб дружину влаштували прибиральницею в їдальні, потім офіціанткою, зрештою заступником завідувача. Чоловік зумів підготувати дружину до вступу в Качинську школу військових пілотів.

1933 — Поліна Гов'яз закінчила школу військових пілотів і одержала призначення до Харківського гарнізону командиром ланки, її розлучили з чоловіком. Його відправили до Ростовської області, оскільки влада вирішила, що його біографія не пасує до майбутньої героїні. Він не поривав зв'язків з дружиною, тому його ізолювали до концтабору.

Служила в Житомирі, Києві. Їй порекомендували вийти знову заміж. 1934 року стала дружиною однополчанина — військового льотчика Олександра Осипенка, який пізніше став Героєм Радянського Союзу за війну в Іспанії, генерал-лейтенантом авіації. Навесні 1935 року Поліна Денисівна одержала призначення до Московського військового округу, потім посаду інспектора ВПС при Генштабі.

Готуючись до Всесоюзної наради дружин керівного складу РККА у Кремлі, її біографію старанно почистили: зробили на два роки молодшою, осучаснили ім'я, у графі соціальне походження з'явився запис — наймичка, відомості про перший шлюб зникли. На нараді її представили керівництву країни. З високої трибуни Поліна Осипенко заявила: «Обіцяю літати вище за всіх дівчат світу!». За активну громадську діяльність Осипенко нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.

Коли Поліна Осипенко вирішила йти на рекорди, їй сприяли в усьому. 22 травня 1937 року встановила світовий рекорд, піднявшись на гідроплані на висоту 9 100 метрів. Через два дні вона встановила ще два світові рекорди при перельоті з вантажем: на гідролітаку подолала висоту 7009 метрів з вантажем у 1000 кг.

2 липня 1938 року екіпаж, у якому були другим пілотом Віра Ломако, а штурманом Марина Раскова, установив світовий жіночий рекорд польоту по прямій (Севастополь-Київ-Новгород-Архангельськ). Капітан Осипенко удостоїлася нагороди орденом Леніна, а Твардовський написав «стішок»: «Над великой русской равниной, над простором нив, лесов и вод Лётчица по имени Полина Совершила славный перелёт». Того ж року вийшла книга Поліни Осипенко про цю подію «От Чёрного к Белому морю».[1]

2425 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родіна» (командир — В. C. Гризодубова, штурман — М. М. Раскова) зробила безпосадковий переліт Москва — Далекий Схід (Кербі, район Комсомольска-на-Амурі) протяжністю 6450 км (по прямій — 5910 км) за 26 годин 29 хвилин без посадок. Було встановлено жіночий світовий авіаційний рекорд дальності польоту. Екіпаж сів у тайзі і тільки 3 жовтня їх знайшли з повітря. Усі троє одержали звання Героя Радянського Союзу (першими серед жінок). Після цього перельоту — інспектор з техніки пілотажу, наставник пілотів-винищувачів. Обиралася делегатом XVIII з'їзду ВКП(б).

1 травня 1939 року брала участь у військовому повітряному параді над Красною площею Москви в групі швидкісних винищувачів. 

11 травня 1939 року майор Осипенко загинула в авіаційній катастрофі під час навчально-тренувальних зборів разом з начальником головної льотної інспекції ВПС РСЧА А. К. Сєровим. Правдивої причини загибелі не відомо й сьогодні.

Прах Сєрова і Осипенко поміщений в урнах у Кремлівській стіні на Красній площі в Москві.

Пам'ять[ред.ред. код]

пам'ятник у Бердянську

Ім'я Осипенко 1939 року присвоєне Одеській військовій авіаційній школі, Дніпропетровському обласному аероклубу, Бердянському вчительському інституту (згодом — Бердянський державний педагогічний інститут ім. П. Д. Осипенко; носив це ім'я до 2002 р.). До 1958 її ім'ям називався і сам Бердянськ (з 1939 місто мало назву Осипенко). Її ім'я носять кримські села Осипенко та Полюшко у Нахімовському районі Севастопольської міськради.

Її іменем названі вулиці та площі в Маріуполі, Володимирі-Волинському та інших містах України, а також у Москві, Мінську, Пермі, Краснодарі, Владимирі, Елісті, Самарі, Тюмені. Також її іменем названо райцентр і район в Хабаровському краю. У деяких містах вулицю, названу на честь льотчиці, декомунізували. Вулицю Поліни Осипенко в Коломиї 1990 року перейменували на вулицю Василя Барвінського, у Володимирі-Волинському — на вулицю Генерала Шухевича. У місті Хмельницькому є провулок Осипенко, в Ужгороді є вулиця Поліни Осипенко.

В селі Осипенко встановлений її бюст, у місті Бердянську — пам'ятник, в селі Високе Рибновського району Рязанської області — обеліск.

Примітки[ред.ред. код]

  1. 11 травня 1939 р. - UAHistory. UAHistory (uk-UA). 2016-05-11. Процитовано 2016-05-12. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]