Осипенко Поліна Денисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поліна Денисівна Осипенко
Поліна Осипенко
Поліна Осипенко
Народився 25 вересня (8 жовтня) 1907(1907-10-08)
село Новоспасівка (нині Осипенко (Бердянський район), Запорізька область
Помер 11 травня 1939(1939-05-11) (31 рік)
Країна СРСР СРСР
Вид ЗС Радянські військово-повітряні сили ВПС СРСР
Звання Майор
Нагороди
Медаль «Золота Зірка»
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Полі́на Дени́сівна Осипе́нко (у дівоцтві Дудник, за першим чоловіком Гов'яз) — (* 25 вересня (8 жовтня) 1907(19071008) за офіційними даними, в дійсності – 7 жовтня 1905 року, Новоспасівка, нині село Осипенко Бердянського району — † 11 травня 1939) — радянська льотчиця, одна з перших жінок, удостоєна звання Героя Радянського Союзу (1938). Українка за національністю.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася у козацькій слободі Новоспасівці. Ім´я при хрещенні було Пелагея. Була 9-ю дитиною в сім'ї Дениса Дудника. Батько працював ремісником і сім´я не бідувала. Поліна навіть одержала освіту у двокласній церковнопарафіяльній школі.

Згодом закінчила курси птахівників. Працювала завідувачем колгоспної птахоферми.

1926 — 20-літня птахівниця Поліна вийшла заміж за односельця Степана Гов´яза, військового льотчика. 4 роки родина жила нарізно. У квітні 1931 року Поліна поїхала до чоловіка у Качу. Степан домігся, щоб дружину влаштували прибиральницею в їдальні, потім офіціанткою, зрештою заступником завідувача. Чоловік зумів підготувати дружину до вступу в Качинську школу військових пілотів.

1933 — Поліна Гов´яз закінчила школу військових пілотів і одержала призначення до Харківського гарнізону командиром ланки, її розлучили з чоловіком. Його відправили до Ростовської області, оскільки влада вирішила, що його біографія не пасує до майбутньої героїні. Він не поривав зв´язків з дружиною, тому його ізолювали до концтабору.

Служила в Житомирі, Києві. Їй порекомендували вийти знову заміж. 1934 року стала дружиною однополчанина – військового льотчика Олександра Осипенка, який пізніше став Героєм Радянського Союзу за війну в Іспанії, генерал-лейтенантом авіації. Навесні 1935 року Поліна Денисівна одержала призначення до Московського військового округу, потім посаду інспектора ВПС при Генштабі.

Готуючись до Всесоюзної наради дружин керівного складу РККА у Кремлі, її біографію старанно почистили: зробили на два роки молодшою, осучаснили ім´я, у графі соціальне походження з´явився запис – наймичка, відомості про перший шлюб зникли. На нараді її представили керівництву країни. З високої трибуни Поліна Осипенко заявила: “Обіцяю літати вище за всіх дівчат світу!”. За активну громадську діяльність Осипенко нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.

Коли Поліна Осипенко вирішила йти на рекорди, їй сприяли в усьому. 22 травня 1937 року встановила світовий рекорд, піднявшись на гідроплані на висоту 9 100 метрів. Через два дні вона встановила ще два світові рекорди при перельоті з вантажем: на гідролітаку подолала висоту 7009 метрів з вантажем у 1000 кг.

2 липня 1938 року екіпаж, у якому були другим пілотом Віра Ломако, а штурманом Марина Раскова, установив світовий жіночий рекорд польоту по прямій (Севастополь-Київ-Новгород-Архангельськ). Капітан Осипенко удостоїлася нагороди орденом Леніна, а Твардовський написав “стішок”: “Над великой русской равниной, над простором нив, лесов и вод- Лётчица по имени Полина Совершила славный перелёт". Того ж року вийшла книга Поліни Осипенко про цю подію “От Чёрного к Белому морю”.[1]

2425 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родіна» (командир — В. C. Гризодубова, штурман — М. М. Раскова) зробила безпосадковий переліт Москва — Далекий Схід (Кербі, район Комсомольска-на-Амурі) протяжністю 6450 км (по прямій — 5910 км) за 26 годин 29 хвилин без посадок. Було встановлено жіночий світовий авіаційний рекорд дальності польоту. Екіпаж сів у тайзі і тільки 3 жовтня їх знайшли з повітря. Усі троє одержали звання Героя Радянського Союзу (першими серед жінок). Після цього перельоту — інспектор з техніки пілотажу, наставник пілотів-винищувачів. Обиралася делегатом XVIII з'їзду ВКП(б).

1 травня 1939 року брала участь у військовому повітряному параді над Красною площею в групі швидкісних винищувачів. 

11 травня 1939 року Майор Осипенко загинула в авіаційній катастрофі під час навчально-тренувальних зборів разом з начальником головної льотної інспекції ВПС РСЧА А. К. Сєровим. Правдивої причини загибелі не відомо й сьогодні.

Прах Сєрова і Осипенко поміщений в урнах у Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.

Пам'ять[ред.ред. код]

пам'ятник у Бердянську

Ім'я Осипенко 1939 року присвоєне Одеській військовій авіаційній школі, Дніпропетровському обласному аероклубу, Бердянському вчительському інституту (згодом — Бердянський державний педагогічний інститут ім. П. Д. Осипенко; носив це ім'я до 2002 р.). До 1958 її ім'ям називався і сам Бердянськ (з 1939 місто мало назву Осипенко).

Її іменем названі вулиці та площі в Маріуполі, Володимирі-Волинському та інших містах України, а також у Москві, Мінську, Пермі, Краснодарі, Владимирі, Елісті, Самарі, Тюмені. Також її іменем названо райцентр і район в Хабаровському краю. У деяких містах вулицю, названу на честь льотчиці, декомунізували. Вулицю Поліни Осипенко в Коломиї 1990 року перейменували на вулицю Василя Барвінського, у Володимирі-Волинському — на вулицю Генерала Шухевича. У місті Хмельницькому є провулок Осипенко, вжгороді є вулиця Поліни Осипенко.

В селі Осипенко встановлений її бюст, у місті Бердянську — пам'ятник, в селі Високе Рибновського району Рязанської області — обеліск.

Посилання[ред.ред. код]

  1. 11 травня 1939 р. - UAHistory. UAHistory (uk-UA). 2016-05-11. Процитовано 2016-05-12.