Берлінський конгрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берлінський конгрес, Антон вон Вернер

Берлінський конгрес — міжнародний конгрес, відбувся 1 (13 червня) — 1 (13 липня) 1878 р., скликаний для перегляду умов Сан-Стефанський мирного договору 1878, що підсумував Російсько-турецьку війну 1877—1878 рр.

Ініціаторами конгресу були Австро-Угорська імперія та Велика Британія, які виступили проти посилення позицій Російської імперії на Балканах, проти національного визволення слов'янських народів Балканського півострова, особливо проти утворення великої слов'янської держави — Болгарії. Російська імперія під загрозою війни з Великою Британією та Австро-Угорською імперією, ослаблена щойно завершеною війною з Османською імперією і не підтримана Німецькою імперією, була змушена погодитися на скликання конгресу.

У роботі конгресу взяли участь представники Російської імперії, Великої Британії, Австро-Угорської імперії, Німецької імперії. Були присутні також делегації Французької республіки, Королівства Італія та Османської імперії. На конгрес були запрошені представники Королівства Греція, Персії, Румунії, Князівства Чорногорія, Князівства Сербія.

Берлінському конгресу передував ряд угод. 18 (30 травня) 1878 відбулася секретна британо-російська угода, що зумовила в загальних рисах умови перегляду Сан-Стефанський договору. 23 травня (4 червня) Велика Британія підписала секретну конвенцію з Османською імперією, за якою Османська імперія передавала їй важливий стратегічний пункт — острів Кіпр, Велика Британія ж зобов'язалася захищати османські володіння в Азії. Британо-австро-угорська угода 25 травня (6 червня) визначила загальну лінію поведінки обох держав на конгресі.

Головував на конгресі німецький канцлер Бісмарк. Найважливіші питання зазвичай попередньо вирішувались на приватних нарадах представників Німецької імперії, Великої Британії, Австро-Угорської імперії та Російської імперії, делегації яких очолювали відповідно Бісмарк, прем'єр-міністр Бенджамін Дізраелі, міністр закордонних справ Д. Андраші та канцлер А. М. Горчаков.

Суперечки йшли в основному з приводу Болгарії, територію якої, визначену Сан-Стефанський договором, Австро-Угорська імперія і Велика Британія бажали урізати до мінімуму, про Боснію та Герцоговину, на які претендувала Австро-Угорська імперія, і про території у Закавказзі, яке відійшло від Османської імперії до Російської імперії, проти чого протестувала Англія.

Підсумком конгресу стало підписання Берлінського трактату, за яким Болгарію було поділено на три частини; Фракія та Албанія залишались за Османською імперією; визнана незалежність Князівство Чорногорія, Князівства Сербія та Румунії. Масове невдоволеня балканських слов'ян рішеннями конгреса викликало Кресненско-Разрожське повстання.

Джерела[ред.ред. код]