Кресненсько-Разложське повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Персоніфікація Розділеної Болгарії після підписання Берлінського трактату

Кресненсько-разложське повстання — повстання болгарського населення Пірінської Македонії проти Османської імперії.

Причини та цілі[ред.ред. код]

 Історія Македонії
Герб Македонії
Доісторичні Балкани
Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прілепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Ілінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Республіка Македонія
Конфлікт 2001 року

Портал «Республіка Македонія»

Повстання викликало масове невдоволення болгарського населення Македонії та Фракії рішеннями Берлінського конгресу, які залишили ці території у складі Османської імперії. Головним гаслом повстанців була т.зв. «Сан-Стефанська Болгарія» — тобто держава, окреслена Сан-Стефанським мирним договором [1] .

Початок повстання[ред.ред. код]

У Пірінській Македонії на той час зосередилося певна кількість озброєних гайдуцьких загонів, які стали головною рушійною силою повстання. До його штабу входили представники церковної та світської інтелігенції, а також ватажки чет («вожди») — Натанаил Охридський, Ільо Марков, Стоян Карастоілов, Георгій Пулевський [2]. Останній, на відміну від учасників-болгарофілів був стійким прихильником македонської самобутності. Повстання почалося 5 жовтня 1878 року з нападу на турецьку залогу у селі Кресна. Пізніше одним з осередків повстання стала Разложська котловина — звідси назва.

Розгортання та придушення повстання[ред.ред. код]

Після того, як повстанці зайняли головні населені пункти по долині ріки Струма, вони оголосили про свою непокору Берлінському конгресу публічно, сподіваючись що Росія і новостворене Болгарське князівство також денонсують його умови. Але через вкрай несприятливі політичні умови цього не відбулося — повстанці залишилися наодинці з Османською імперією. Це викликало розгубленість та розбрат між ватажками повстання — в одній із сутичок між ними був вбитий популярний Стоян-воєвода (Стоян Карастоілов). Це ще більше ослабило сили, і в листопаді 1878 року турецькі війська, незважаючи на спротив повстанців, розгромили основні осередки повстання. Спроби продовжувати боротьбу шляхом партизанських рейдів окремі ватажки робили ще кілька місяців, але без успіху.

Пам'ять про повстання[ред.ред. код]

Кресненсько-Разлоське повстання, незважаючи на поразку, залишило яскравий слід у історії балканських слов'ян. Зараз повстанців сприймають як «свої героїв» і у Болгарії і у Республіці Македонія, але трактовка їх неоднозначна. В Болгарії повстання розглядають як етап боротьби за «триєдину Болгарію», але більшість македонських істориків намагається проголосити його «боротьбою за вільну Македонію». Гострі дискусії продовжуються досі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Национално-освободителното движение на македонските и тракийските българи — София, 1994, Т.1.
  2. Македония. Документы и материалы — София, 1980

Див. також[ред.ред. код]

  • Дойно Дойнов Кресненско-Разложското въстание 1878—1879 — София, 1979 [1]