Перейти до вмісту

Бернд Гельценбайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Бернд Гельценбайн
Бернд Гельценбайн
Особисті дані
Народження 9 березня 1946(1946-03-09)
  Дерн, Рункель, Американська зона окупації Німеччини
Смерть 15 квітня 2024(2024-04-15)[1] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 172 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція фланговий півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1967–1981 Німеччина «Айнтрахт» 420 (160)
1981–1982 США «Форт-Лодердейл Страйкерс» 46 (10)
1983–1984 США «Мемфіс Амеріканс»89 (41)
1985 США «Бальтіморе Бласт»24 (4)
1985–1986 Німеччина «Зальмрор»? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
1973–1978 Німеччина ФРН 40 (5)
Звання, нагороди
Нагороди
Hessian Order of Merit
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Бернд Гельценбайн (нім. Bernd Hölzenbein, 9 березня 1946, Дерн, Рункель — 15 квітня 2024) — колишній німецький футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника та нападника[2].

Виступав, зокрема, за клуб «Айнтрахт», а також національну збірну Німеччини. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Дерн», де перебував у 1956—1966 роках, після чого потрапив у «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні). Однак він дебютував у Бундеслізі лише в сезоні 1967/68, в 12-му турі Бернд вийшов на поле на 78-й хвилині тренером Елеком Шварцом. Загалом у Бундеслізі він зіграв 420 разів за «Айнтрахт» з 1967 по 1981 рік, став володарем Кубка ФРН в 1974, 1975 та 1981 роках, а також переможцями Кубка УЄФА в 1980 році. Його 160 забитих голів є клубним рекордом.

Бернд Гельценбайн 1979 року

У 1981 році за пропозицією Герда Мюллера Гельценбайн поїхав в Америку, оскільки не зміг домогтися від керівництва «Айнтрахта» підвищення зарплати, і став партнером Мюллера по клубу «Форт-Лодердейл Страйкерс» в Північноамериканській футбольній лізі. Після цього виступав у Major Indoor Soccer League за «Мемфіс Амеріканс» та «Балтимор Бласт»[3].

Однак професійну ігрову кар'єру Бернд завершив на батьківщині у «Зальмрорі» в Оберлізі Південний Захід, за команду якого виступав протягом 1985—1986 років.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

7 травня 1969 року дебютував за молодіжну збірну ФРН U-23 у матчі проти збірної Австрії (2:2) в Граці, а 24 вересня 1969 року у матчі проти збірної Румунії в Бухаресті провів свій другий і останній матч за цю збірну (1:2)[4]. Згодом 29 березня 1972 року зіграв свій єдиний матч за другу збірну ФРН у Тутубаньї проти Угорщини (2:1)[5].

10 жовтня 1973 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Німеччини в матчі проти Австрії. Наступного року у складі збірної був учасником домашнього чемпіонату світу 1974 року, здобувши того року титул чемпіона світу. У фінальному матчі при рахунку 1:0 на користь Нідерландів, Гельценбайн з м'ячем на високій швидкості увірвався в штрафний майдагчик «помаранчевих», де був збитий голландським захисником Вімом Янсеном[6]. Арбітр призначив пенальті і Пауль Брайтнер зрівняв рахунок. Через кілька хвилин Мюллер забив другий м'яч і Німеччина стала чемпіоном.

Через два роки Бернд знову став важливою фігурою у фінальному матчі, цього разу на чемпіонаті Європи 1976 року в Югославії. В кінцівці матчу Гельценбайн забив гол, завдяки якому ФРН здобула нічию в основний час, але все ж поступилась по пенальті, здобувши «срібло» чемпіонату.

Останнім великим турніром для Гельценбайна став чемпіонат світу 1978 року в Аргентині, де ФРН не подолала другий груповий етап. При цьому в останньому матчі, який отримав назву «Кардобське диво», Гельценбайн навіть відзначився голом, проте його збірна сенсаційно поступилась 2:3 австрійцям і не вийшла з групи.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 40 матчів, забивши 5 голів[7].

Подальша робота

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри почав працювати помічником Горста Гесе у «Вікторії» (Ашаффенбург). Також був віце-президентом «Айнтрахта» (Франкфурт) з листопада 1988 року по листопад 1994 року. З 1 грудня 1994 року по 4 листопада 1996 року працював менеджером в «Айнтрахті». У той час він також володів тенісним та сквош-центром у Рідлінгені[8].

З 2004 року працював консультантом з питань спорту та головним скаутом в «Айнтрахті»[9]. Він також був офіційним послом чемпіонату світу та фінансував дослідницький проєкт STOCCER.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Жив у місті Ной-Ізенбург, районі Гравенбрух. Був одружений і мав двох дітей.

Помер 15 квітня 2024 року після тривалої тяжкої хвороби у віці 78 років[10][11].

Досягнення

[ред. | ред. код]
Підпис гравця
«Айнтрахт»: 1973/74, 1974/75, 1980/81
«Айнтрахт»: 1979/80
Збірні

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bernd Hölzenbein ist tot — hessenschau, 2024.
  2. ↑ Hölzenbein, Bernd (German) . kicker.de. Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 29 грудня 2011.
  3. ↑ Holzenbein NASL/MISL stats. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 11 жовтня 2017.
  4. ↑ Kicker Almanach 1987 — S. 137 — ISBN 3-7679-0245-1
  5. ↑ Kicker Almanach 1987 — S. 104 — ISBN 3-7679-0245-1
  6. ↑ Oranje crushed in Munich. FIFA.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 29 грудня 2011.
  7. ↑ Michael Mühlen (2 листопада 2002). Bernd Hölzenbein - Goals in International Matches. RSSSF. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 11 лютого 2013.
  8. ↑ Sport-Bild vom 18. Mai 1994, S.41
  9. ↑ Bernd Hölzenbein ist neuer Verantwortlicher für Spielbeobachtung und Spielersichtung (German) . Eintracht Frankfurt. 18 травня 2004. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 6 вересня 2013. [Архівовано 2013-09-06 у Archive.is]
  10. ↑ Він заробив пенальті у фіналі. У віці 78 років помер колишній чемпіон світу з футболу. sport.nv.ua (укр.). Процитовано 16 квітня 2024.
  11. ↑ Помер чемпіон світу 1974 року Бернд Гельценбайн. www.ua-football.com (укр.). 16 квітня 2024. Процитовано 16 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]