Бернд Гельценбайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бернд Хельценбайн)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Бернд Гельценбайн
Бернд Гельценбайн
Бернд Гельценбайн
Особисті дані
Народження 9 березня 1946(1946-03-09)
  Дерн, Рункель, Американська зона окупації Німеччини
Смерть 15 квітня 2024(2024-04-15)[1] (78 років)
Зріст 172 см
Громадянство  Німеччина
Позиція фланговий півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1967–1981 Німеччина «Айнтрахт» 420 (160)
1981–1982 США «Форт-Лодердейл Страйкерс» 46 (10)
1983–1984 США «Мемфіс Амеріканс» 89 (41)
1985 США «Бальтіморе Бласт» 24 (4)
1985–1986 Німеччина «Зальмрор» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1973–1978 Німеччина ФРН 40 (5)
Звання, нагороди
Нагороди
Hessian Order of Merit

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Бернд Гельценбайн (нім. Bernd Hölzenbein, 9 березня 1946, Дерн, Рункель — 15 квітня 2024) — колишній німецький футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника та нападника[2].

Виступав, зокрема, за клуб «Айнтрахт», а також національну збірну Німеччини. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Дерн», де перебував у 1956—1966 роках, після чого потрапив у «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні). Однак він дебютував у Бундеслізі лише в сезоні 1967/68, в 12-му турі Бернд вийшов на поле на 78-й хвилині тренером Елеком Шварцом. Загалом у Бундеслізі він зіграв 420 разів за «Айнтрахт» з 1967 по 1981 рік, став володарем Кубка ФРН в 1974, 1975 та 1981 роках, а також переможцями Кубка УЄФА в 1980 році. Його 160 забитих голів є клубним рекордом.

Бернд Гельценбайн 1979 року

У 1981 році за пропозицією Герда Мюллера Гельценбайн поїхав в Америку, оскільки не зміг домогтися від керівництва «Айнтрахта» підвищення зарплати, і став партнером Мюллера по клубу «Форт-Лодердейл Страйкерс» в Північноамериканській футбольній лізі. Після цього виступав у Major Indoor Soccer League за «Мемфіс Амеріканс» та «Балтимор Бласт»[3].

Однак професійну ігрову кар'єру Бернд завершив на батьківщині у «Зальмрорі» в Оберлізі Південний Захід, за команду якого виступав протягом 1985—1986 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

7 травня 1969 року дебютував за молодіжну збірну ФРН U-23 у матчі проти збірної Австрії (2:2) в Граці, а 24 вересня 1969 року у матчі проти збірної Румунії в Бухаресті провів свій другий і останній матч за цю збірну (1:2)[4]. Згодом 29 березня 1972 року зіграв свій єдиний матч за другу збірну ФРН у Тутубаньї проти Угорщини (2:1)[5].

10 жовтня 1973 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Німеччини в матчі проти Австрії. Наступного року у складі збірної був учасником домашнього чемпіонату світу 1974 року, здобувши того року титул чемпіона світу. У фінальному матчі при рахунку 1:0 на користь Нідерландів, Гельценбайн з м'ячем на високій швидкості увірвався в штрафний майдагчик «помаранчевих», де був збитий голландським захисником Вімом Янсеном[6]. Арбітр призначив пенальті і Пауль Брайтнер зрівняв рахунок. Через кілька хвилин Мюллер забив другий м'яч і Німеччина стала чемпіоном.

Через два роки Бернд знову став важливою фігурою у фінальному матчі, цього разу на чемпіонаті Європи 1976 року в Югославії. В кінцівці матчу Гельценбайн забив гол, завдяки якому ФРН здобула нічию в основний час, але все ж поступилась по пенальті, здобувши «срібло» чемпіонату.

Останнім великим турніром для Гельценбайна став чемпіонат світу 1978 року в Аргентині, де ФРН не подолала другий груповий етап. При цьому в останньому матчі, який отримав назву «Кардобське диво», Гельценбайн навіть відзначився голом, проте його збірна сенсаційно поступилась 2:3 австрійцям і не вийшла з групи.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 40 матчів, забивши 5 голів[7].

Подальша робота[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри почав працювати помічником Горста Гесе у «Вікторії» (Ашаффенбург). Також був віце-президентом «Айнтрахта» (Франкфурт) з листопада 1988 року по листопад 1994 року. З 1 грудня 1994 року по 4 листопада 1996 року працював менеджером в «Айнтрахті». У той час він також володів тенісним та сквош-центром у Рідлінгені[8].

З 2004 року працював консультантом з питань спорту та головним скаутом в «Айнтрахті»[9]. Він також був офіційним послом чемпіонату світу та фінансував дослідницький проєкт STOCCER.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Жив у місті Ной-Ізенбург, районі Гравенбрух. Був одружений і мав двох дітей.

Помер 15 квітня 2024 року після тривалої тяжкої хвороби у віці 78 років[10][11].

Досягнення[ред. | ред. код]

Підпис гравця
«Айнтрахт»: 1973/74, 1974/75, 1980/81
«Айнтрахт»: 1979/80
Збірні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bernd Hölzenbein ist tothessenschau, 0024.
  2. Hölzenbein, Bernd (German) . kicker.de. Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 29 December 2011.
  3. Holzenbein NASL/MISL stats. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 11 жовтня 2017.
  4. Kicker Almanach 1987 — S. 137 — ISBN 3-7679-0245-1
  5. Kicker Almanach 1987 — S. 104 — ISBN 3-7679-0245-1
  6. Oranje crushed in Munich. FIFA.com. Архів оригіналу за 27 August 2011. Процитовано 29 грудня 2011.
  7. Michael Mühlen (2 листопада 2002). Bernd Hölzenbein - Goals in International Matches. RSSSF. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 11 лютого 2013.
  8. Sport-Bild vom 18. Mai 1994, S.41
  9. Bernd Hölzenbein ist neuer Verantwortlicher für Spielbeobachtung und Spielersichtung (German) . Eintracht Frankfurt. 18 травня 2004. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 6 вересня 2013.
  10. Він заробив пенальті у фіналі. У віці 78 років помер колишній чемпіон світу з футболу. sport.nv.ua (укр.). Процитовано 16 квітня 2024.
  11. Помер чемпіон світу 1974 року Бернд Гельценбайн. www.ua-football.com (укр.). 16 квітня 2024. Процитовано 16 квітня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]