Близниченко Андрій Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Близниченко Андрій Омелянович


 
Партія: Комуністична партія Радянського Союзу
Народження: 18 (30) квітня 1888
Харків, Російська імперія
Смерть: 26 листопада 1937(1937-11-26) (49 років)

Андрій Омелянович Близниченко (18 квітня 1888(18880418), місто Харків, тепер Харківської області — розстріляний 26 листопада 1937, Москва) — радянський партійний та профспілковий діяч, залізничник. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в жовтні 1918 — березні 1919 р. Член Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) у липні 1930 — січні 1934 р.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1905—1910 роках — перебував на еміграції в Сполучених Штатах Америки. У 1910 році повернувся в Російську імперію. Працював на залізниці, вів революційну діяльність.

Член РСДРП(б) з 1912 року. Партійний псевдонім — Андрій.

У 1917 році — на керівній роботі в Харківській спілці залізничників. У грудні 1917 — на початку 1918 року — комісар Донецької залізниці.

У часи гетьманської Української держави, з липня 1918 року — голова Тимчасового організаційного залізничного бюро ЦК КП(б)У. Один з організаторів Всеукраїнського страйку залізничників 1918 року.

З 1919 року — заступник народного комісара шляхів сполучення Української СРР. У 1919—1920 роках — командир групи важких бронепоїздів Червоної армії.

У 1921—1924 роках — представник залізничної місії СРСР у Німеччині.

У 1924—1928 роках — навчання в Колумбійському університеті міста Нью-Йорка (США).

У 1929—1931 роках — начальник Всесоюзного авіаційного об'єднання та член Президії Вищої Ради Народного Господарства (ВРНГ) СРСР. Потім — член Колегії Народного комісаріату важкої промисловості СРСР, редактор журналів «За рационализацию» та «Техника — колхозу».

До липня 1937 року — керуючий тресту «Союздизель» Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

Заарештований 28 липня 1937 року. 26 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Розстріляний і похований на Донському кладовищі Москви. Реабілітований 15 вересня 1956 року.

Джерела[ред. | ред. код]