Бобровська Цецилія Самійлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бобровська Цецилія Самійлівна
Народилася 1873 або 7 (19) вересня 1876
3еліксо́н
Померла 6 липня 1960(1960-07-06)[1]
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик, письменниця
Заклад Інститут марксизму-ленінізму
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна

Цеци́лія Самі́йлівна Бобро́вська (3еліксо́н; *19 жовтня 1876 — †6 липня 1960, Москва) — одна з найстаріших діячів Комуністичної партії Росії.

Революційну діяльність почала у Варшаві 1894. Пізніше вела партійно-пропагандистську роботу в Харкові, притягалася до суду в справі Харківського комітету РСДРП.

Перебуваючи за кордоном (у Цюриху), встановила тісні зв'язки з групою «Визволення праці», а згодом з «Искрою». Після II з'їзду РСДРП (1903) приєдналась до більшовиків. 1904—14 вела активну партійну роботу на Кавказі, в Москві, Костромі, Іваново-Вознесенську, Вологді.

Після Жовтневого перевороту Бобровська виконувала партійну та державну роботу, працювала в Комінтерні, а пізніше була науковим співробітником Інституту Леніна при ЦК партії. Бобровська — автор книг: «Записки рядового підпільника», «Товариш Інокентій», «Сторінки з революційного минулого (1903—08)».

Нагороджена орденом Леніна.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бобровская Цецилия Самойловна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.