Бовино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Бовино
пол. Bełwin


Координати 49°49′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 49.817° пн. ш. 22.667° сх. д. / 49.817; 22.667Координати: 49°49′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 49.817° пн. ш. 22.667° сх. д. / 49.817; 22.667

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Перемишль
Перша згадка 1612
Висота центру 300  м
Населення 113 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-700 Przemyśl
Автомобільний код RPR
SIMC 0608635
GeoNames 776255
OSM 1748161 ·R (Гміна Перемишль)
Офіційний сайт belwin.bloog.pl
Бовино. Карта розташування: Польща
Бовино
Бовино
Бовино (Польща)
Бовино. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Бовино
Бовино
Бовино (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Бовино (пол. Bełwin) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 113 осіб (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване за 9 км на північний захід від Перемишля та 54 км на північний схід від Ряшева.

Історія[ред. | ред. код]

У 1612 р. здійснене розмежування між селом Любомир (так тоді називалося село на честь власника князя Любомирського) і сусідніми Лутівнею і Вуйковичами. Входило до 1772 р. до складу Перемиського староства Перемишльської землі Руського воєводства.

Церква Стрітення у Бовино,
споруджена 1918 р. знищена у 1962 р.

У 1880 р. Бовино належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 259 жителів (236 греко-католиків, 14 римо-католиків і 9 юдеїв).[2]

У 1939 році в селі проживало 420 мешканців, з них 370 українців-грекокатоликів, 45 українців-римокатоликів і 5 євреїв[3]. Село входило до ґміни Кіньківці Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після Другої світової війни українців добровільно-примусово виселяли у Львівську область. Решту українців у 1947 р. в ході етнічної чистки під час проведення Операції «Вісла» було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави[4].

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 62 5 50 7
Жінки 51 11 29 11
Разом 113 16 79 18

Церква[ред. | ред. код]

У 1918 р. українці збудували греко-католицьку церкву Стрітення Господнього. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Вапівці Перемиського деканату Перемишльської єпархії. Зруйнована в 1962 р., до нинішнього дня з церкви залишилися тільки рештки фундаменту.

Визначні люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Пам’ятки[ред. | ред. код]

  • Колишній греко-католицький цвинтар.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Bełwin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 128. (пол.)
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 55.
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 19 березня 2018.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  6. Горін Зіновій. Перерваний політ. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2018.
  7. Віталій Манзуренко. Лицарі Бронзового хреста заслуги.

Посилання[ред. | ред. код]