Вапівці
Село
 Координати 49°49′00″ пн. ш. 22°40′00″ сх. д. / 49.8166700000277771210° пн. ш. 22.66667000002777854206° сх. д.Координати: 49°49′00″ пн. ш. 22°40′00″ сх. д. / 49.8166700000277771210° пн. ш. 22.66667000002777854206° сх. д.
|
Вапівці (пол. Wapowce) — село в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння. Населення — 463 особи (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване на лівому березі річки Сян, за 7 кілометрів від Перемишля. Із західного, північного та східного боків оточене лісовим масивом; із півночі обмежене руслом та заплавою річки Сян.
Історія[ред. | ред. код]
Ранні відомості про село належать до початку XV століття, коли воно стало родовим осередком магнатського роду Ваповських, котрі, як припускають, прибули на галицькі землі з Польщі[2]. Протягом своєї історії село змінило кілька власників. У кінці XVI століття знаходилось у власності Любомирських, у 1617 році потрапило до володінь Анни Понятовської. На початку ХІХ століття новий власник Вапівців Городицький почав будівництво церкви св. Миколая, яка була завершена вже князем Левом Сапігою, у руках якого село опинилось у 1835 році. Відомості про освячення церкви відносяться до 1875 року.
У 1880 році в селі нараховувалось 379 мешканців, серед яких українці греко-католики становили 87 %. У 1921 році населення зросло до 739 осіб, фактично всі греко-католицького віровизнання. У 1938 році перед церквою було поставлено хрест з нагоди 950-ліття Хрещення Русі. Через рік тут переховувалась родина Сапіг, що втікала із Красичина від більшовиків. На 1.01.1939 в селі було 860 мешканців (з них 680 українців-грекокатоликів, 145 українців-римокатоликів, 20 поляків, 15 євреїв)[3]. Село входило до ґміни Кіньківці Перемишльського повіту Львівського воєводства. Напередодні виселення українців з їх етнічних земель в рамках операції «Вісла» українська греко-католицька парафія Вапівців (разом із дочерніми церквами в Бовино і Кіньківцях) налічувала 1500 парафіян.
У 1945 році після виселення влітку українців, щоб запобігти поселенню на їх місце поляків, сотнею ОУН «Бурлаки» 27 жовтня будівлі села були спалені[4]. Вапівчани були переселені на територію УРСР, а на їх місце заселені поляки із території Радянського Союзу. Станом на початок ХХІ століття кількість населення Вапівців становила близько 350 осіб.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 234 | 61 | 159 | 14 |
| Жінки | 229 | 50 | 140 | 39 |
| Разом | 463 | 111 | 299 | 53 |
Церква[ред. | ред. код]
Мурована церква св. Миколая збудована в 1876, була парафіяльною, належала з 1920 р. до Перемиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Церква після виселення українців перетворена на костел. Вигляд куполу був змінений на гострокутний; свої первісні форми зберіг із середини споруди.
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вапівці
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Р. П. Мельник Еліти Сяноцької землі — першій пол. XVI ст.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
- ↑ Володимир Вятрович. Сотенний «Бурлака» ч.2, Львів, 2000 р.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Церква у Вапівцях у 1987 році, до перебудови на костел. На передньому плані хрест на честь 900 річчя Хрещення Русі, згодом знищений
- Wapowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 946. (пол.)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |