Бондаренко Василь Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Омелянович Бондаренко
Народження 14 березня 1923(1923-03-14)
село Хрулі Лохвицького району Полтавської області
Смерть 11 березня 1973(1973-03-11) (49 років)
Полтава
Поховання Полтава
Країна СРСР СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 1941-1962
Звання  Майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бондаренко Василь.

Бондаре́нко Васи́ль Омеля́нович (нар. 14 березня 1923, с. Хрулі — пом. 11 березня 1973) — командир роти 487-го стрілецького полку 143-ї стрілецької дивізії 47-ї армії 1-го Білоруського фронту, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1923 року в селі Хрулі нині Лохвицького району Полтавської області в селянській родині. Навчався в Бодаквянській семирічній школі. Потім працював на шахті № 39 в місті Ровеньки Ворошиловградської області[1].

У жовтні 1941 року призваний до Червоної армії й направлений на фронт. У 1943 році закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на Брянському, Центральному, 1-му Українському, 1-му Білоруському і 2-му Білоруському фронтах. Був тричі поранений[2].

15 січня 1945 року стрілецька рота 487-го Червонопрапорного стрілецького полку 143-ї Конотопсько-Коростенської Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії під командуванням старшого лейтенанта Василя Бондаренко прорвала оборону противника в районі села Стара під Варшавою. Переслідуючи ворога, рота першою в дивізії форсувала Віслу, захопили дві траншеї противника і взяли під контроль дорогу Модлин — Варшава. Німці намагалися контратакувати і витіснити піхотинців з плацдарму, але вміло керуючи силами Бондаренко не тільки протримався до підходу основних сил, а й завдав противнику суттєвих втрат[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Вісли і утриманні плацдарму на її західному березі старшому лейтенанту Бондаренку Василю Омеляновичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.

Після війни Василь Омелянович продовжував службу в ЗС СРСР. У 1961 році майор Бондаренко звільнився в запас. Жив у Полтаві. Працював начальником охорони в обласному управлінні зв'язку. 11 березня 1973 року Василь Омелянович Бондаренко помер. Похований в Полтаві[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Лохвицькому краєзнавчому музеї імені Г. С. Сковороди зібрані матеріали про героїчний шлях Василя Бондаренка. На Будинку культури у Бодакві на його честь встановлена меморіальна дошка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Біографія Василя Омеляновича Бондаренка [Архівовано 15 липня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Біографія Василя Омеляновича Бондаренка на сайті Історія Полтави [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бондаренко_Василь_Омелянович&oldid=36686331