Броненосці типу «Реджина Елена»
| Броненосці типу «Реджина Елена» | ||
|---|---|---|
| Classe Regina Elena | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Броненосець | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Закладено | 4 | |
| Спущено на воду | 4 | |
| Введено в експлуатацію | 4 | |
| Виведений зі складу флоту | 4 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 12 691-13 035 т (стандартна) 13 950-14 192 т (повна) | |
| Довжина | 144,6 м | |
| Ширина | 22,4 м | |
| Осадка | 8,4 м | |
| Бронювання | Пояс: 250 мм Башти: 200 мм Палуба: 38 мм Бойова рубка: 250 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові машини 18-28 котлів | |
| Потужність | 19 000 к.с. | |
| Швидкість | 22 вузли | |
| Дальність плавання | 10 000 миль на швидкості 10 вузлів | |
| Екіпаж | 742–764 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 x 305-мм гармати «Armstrong Whitworth 12 in/40» 4 x 203-мм гармати «203/45 Mod. 1897» 16 x 76,2-мм гармат QF 12 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 × 450-мм торпедних апарати | |
Броненосці типу «Реджина Елена» (італ. Classe Regina Elena) — серія броненосців-пре-дредноутів Королівських ВМС Італії початку XX століття.
Останні пре-дредноути італійського флоту.
Історія створення[ред. | ред. код]
У 1899 році італійський кораблебудівник Вітторіо Куніберті отримав завдання розробити економічний варіант броненосця, який би переважав по швидкості будь-який британський чи французький броненосець, і переміг би будь-який броненосний крейсер інших флотів.
Результат був близький до того, який пропонував Бенедетто Брін під час розробки броненосців типу «Реджина Маргерита». Ставка робилась на високу швидкість, помірний захист і ведення бою на дальніх дистанціях за рахунок потужної батареї 203-мм гармат.
Конструкція[ред. | ред. код]
Кораблі мали по дві 305-мм гармати «Armstrong Whitworth 12 in/40» в носовій та кормовій одногарматних баштах і дванадцять 203-мм гармат «203/45 Mod. 1897» в шести бортових баштах. Вперше в історії італійського флоту гармати головного калібру були оснащені далекомірами
Силові установки кораблів відрізнялись одна від одної. «Реджина Елена» і «Вітторіо Емануеле» мали 28 парових котлів, «Наполі» - 22, «Рома» - 18 котлів. На кораблях були встановлені по дві потужні парові машини потрійного розширення потужністю 21 900 к.с., що давали максимальну швидкість до 22 вузлів, яка перевищувала швидкість всіх сучасних броненосців.
Бронювання кораблів було виконане з використанням круппівської броні. Головний пояс простягався уздовж всього корабля. У центрі він мав товщину 250 мм, на краях - 102 мм. Горизонтальний захист забезпечувала 38-мм броньована палуба в районі ватерлінії. Гармати головного калібру захищались 203-мм бронею. 203-мм гармати мали броню 152-мм броньовані плити.
Характеристика[ред. | ред. код]
Броненосці типу «Реджина Елена» могли би бути дуже вдалими кораблями. Проте їх будівництво тривало від 6 до 7 років. Коли вони вступили у стрій в 1908 році, їх швидкість перевищувала швидкість будь-якого броненосця, а їхнє озброєння дозволяло справитись з будь-яким броненосним крейсером.
Але на цей час і ці кораблі, і їхні імовірні противники вже виявились застарілими, оскільки з'явились дредноути та лінійні крейсери.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Реджина Елена» Regina Elena |
Верф ВМС у Ла-Спеція | 27 березня 1901 року | 19 червня 1904 року | 11 вересня 1907 року | Виключений зі складу флоту 16 лютого 1923 року Зданий на злам |
| «Вітторіо Емануеле» Vittorio Emanuele |
Верф ВМС у Кастелламмаре-ді-Стабія | 18 вересня 1901 року | 12 жовтня 1904 року | 1 серпня 1908 року | Виключений зі складу флоту 1 квітня 1923 року Зданий на злам |
| «Рома» Roma |
Верф ВМС у Ла-Спеція | 20 вересня 1903 року | 21 квітня 1907 року | 17 грудня 1908 року | Виключений зі складу флоту 3 вересня 1926 року Зданий на злам |
| «Наполі» Napoli |
Верф ВМС у Кастелламмаре-ді-Стабія | 21 жовтня 1903 року | 10 вересня 1905 року | 1 вересня 1908 року | Виключений зі складу флоту 3 вересня 1926 року Зданий на злам |
Галерея[ред. | ред. код]
-
«Реджина Елена» -
«Вітторіо Емануеле» -
«Наполі» -
«Рома»
.jpg)
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Минск, Харвест, 2002 ISBN 5-17-008844-2 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Броненосці типу «Реджина Елена»
- Броненосці типу «Реджина Елена» та сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 15 листопада 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
