Бугайчук В'ячеслав Віталійович
| В'ячеслав Бугайчук В'ячеслав Віталійович Бугайчук | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1971 смт Шихани, Вольський район, Саратовська область, СРСР | |
| Смерть | 1 квітня 2022 в районі смт Велика Новосілка Волноваського району Донецької області (у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Саратовське Вище Воєнне Інженерне Училище Хімічного Захисту | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1988—2013, 2015—2020, 2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
| ОК "Південь" | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
Орден Богдана Хмельницького III ступеня посмертно
| ||
В'ячеслав Віталійович Бугайчук — підполковник, начальник штабу 37 ОМПБ 56 ОМПБ Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Військова династія родини Бугайчуків з Бердичева (5 канал, 14 квітня 2019) |
Народився 20 лютого 1971 року в селищі Шихани Вольського району Саратовської області в сім'ї військовосоужбовця.
Майже три десятиліття (з 1988 року) служив в армії. Спочатку у радянській, а згодом — в українській. За цей час був командиром взводу, потім — роти хімічного захисту, начальником профільної служби 1-ї бригади армійської авіації. Згодом разом із дружиною та молодшою донькою переїхав до м. Броди на Львівщині, де проходив службу у 16-й бригаді.
2013 року ийшов на пенсію, а 2015 року був призваний до ЗС України за мобілізацією. Брав участь у бойових діях на сході Україні у складі батальйонно-тактичної групи 56-тої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.
Загинув 1 квітня 2022 року в районі населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району на Донеччинні. Під час бойового зіткнення з російськми військами отримав важкі поранення, які виявилися несумісні з життям. Поховали підполковника В'ячеслава Бугайчука в селі Обухівка Бердичівського району Житомирської області. [1][2][3][4].
Був представником військової династії Бугайчуків, яку продовжили дві його доньки Анастасія та Катерина. У 2016 році до ЗС України долучилася і дружина Світлана, яка перекваліфікувалася з дитячої медсестри на військового медика також у 56-й бригаді. Засновник династії військових — відставний майор Віталій Бугайчук (нар. 1947) — присвятив службі понад 25 років. Починав зі строкової, згодом закінчив декілька училищ та отримав фах військового хіміка[3][4].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
- ↑ На Донеччині загинув Герой з Бердичівщини - підполковник В’ячеслав Бугайчук. 20 хвилин (Житомир) (укр.). 5 квітня 2022. Процитовано 11 липня 2022.
- ↑ Житомирщина прощається зі своїми героями-оборонцями. Суспільне Новини (укр.). 6 квітня 2022. Процитовано 11 липня 2022.
- ↑ а б Чириця, Ірина (21 березня 2019). Військова династія Бугайчуків із Бердичева. Укрінформ (укр.). Процитовано 11 липня 2022.
- ↑ а б Три покоління армійців – одна родина: в Бердичеві мешкає справжня військова династія. 5 канал (укр.). 15 квітня 2019. Процитовано 11 липня 2022.
- ↑ Глава держави підписав указ про нагородження 214 військовослужбовців ЗСУ, 14 з них — посмертно. armyinform.com.ua (укр.). 29 квітня 2022. Процитовано 11 липня 2022.
- Указ Президента України від 28 квітня 2022 року № 284/2022 «Про відзначення державними нагородами України»