Будинок правління Ужанського комітату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятка
Будинок правління Ужанського комітату
Будинок правління Ужанського комітату станом на 2012 рік
Будинок правління Ужанського комітату станом на 2012 рік
Країна Україна
Місто Ужгород
Розташування площа Жупанатська, 3
Тип будівлі адміністративний будинок
Архітектурний стиль пізнє бароко
Будівництво ???—1809 роки
Статус пам'ятка архітектури національного значення
Стан задовільний
Будинок правління Ужанського комітату (Україна)
Будинок правління Ужанського комітату
Будинок правління Ужанського комітату
Commons-logo.svg Будинок правління Ужанського комітату у Вікісховищі

Координати: 48°37′29″ пн. ш. 22°17′46″ сх. д. / 48.6249306° пн. ш. 22.2962917° сх. д. / 48.6249306; 22.2962917

Буди́нок правлі́ння Ужа́нського коміта́ту — будинок у стилі пізнього бароко, що знаходиться на площі Жупанатській в Ужгороді на Закарпатті. Є пам'яткою архітектури національного значення і охороняється державою. З 1979 року у ньому розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Йосипа Бокшая.

Історія[ред.ред. код]

Будинок був збудований безпосередньо для потреб адміністрації Ужанського комітату, де вона й розміщувалася до Першої світової війни. Але це приміщення стало також і осередком культурного та суспільного-політичного життя міста, тут проводилися різноманітні урочистості, зустрічі, театральні вистави тощо[1][2]. За окремими даними, 1840 року до лівого крила будинку було добудовано комітатську в'язницю[2][3] і каплицю для в'язнів. Інформації щодо місця розташування каплиці немає і, за припущеннями, це могла бути будівля вглибині двору[2].

6 січня 1852 року у Комітатському будинку відбувся благодійний вечір[1], на якому місцевий театральний гурток представив виставу «Шаріка, або Сільська простота»[2]. На зібрані кошти було куплено перші дванадцять ліхтарів, що започаткували вуличне освітлення Ужгорода[1][2].

10 лютого 1878 року, на засіданні Ужанського культурного товариства у Будинку жупанату, одним із його членів, Лойошем Зеканем, всім присутнім вперше було продемонстровано роботу телефонного апарату[1][4].

8 травня 1919 тут відбулося засідання Центральної Руської Народної Ради, на якому було прийнято рішення про приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Тоді ж Будинок правління Ужанського комітату став резиденцією губернатора Підкарпатської Русі і в ній оселився та почав працювати Григорій Жаткович[1][4], американський юрист русинського походження, який першим обійняв цю посаду. 22 вересня 1921 року у резиденції було організовано прийом на честь президента Чехословаччини Томаша Масарика[2].

Починаючи з 1933 року, будівля почала втрачати своє призначення: спочатку кілька кімнат було віддано земському музею, експозицію якого складали експонати, що стосувалися природи, господарства, етнографії Закарпаття[3]. За радянських часів тут розмістилися окремі служби міської влади, спілки художників і письменників, з 1965 — також і книжкове видавництво «Карпати»[2].

Навесні 1979 до будівлі було перенесено фонди Закарпатського обласного художнього музею[5], який нині займає більшу частину приміщень колишнього Будинку правління Ужанського комітату.

Архітектура[ред.ред. код]

Будівництво будинку тривало кілька років і було завершено у 1809, але даних щодо автора проекту та дати початку будівництва не збереглося. За роки існування, будівля неодноразово перебудовувалася. Нині це двоповерхова споруда, П-подібна у плані, із загальною площею всіх приміщень 3289 м²[1]. Середній ризаліт основного фасаду має два ряди вікон і балкон на першому поверсі. Внутрішнє подвір'я оточують бокові крила з довгими коридорами та аркоподібними вікнами. На фронтоні розміщено герб Ужанського комітату, центральним елементом якого є чоловік з трьома колосками в одній руці і трьома жолудями в іншій, що символізує плодючість і лісистість Ужанської долини[4]. Також на фасаді будинку розміщено меморіальну дошку на честь засновників Закарпатської школи образотворчого мистецтва — Альберта Ерделі та Йосипа Бокшая, і погруддя Бокшая, ім'я якого Закарпатському обласному художньому музею було присвоєно 1990 року. Збереглися ковані ліхтарі, виготовлені та встановлені за радянських часів, які прикрашають пасажний вхід до музею.

Будинок охороняється державою і є пам'яткою архітектури національного значення.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Тетяна Літераті. 200-літня історія ужгородського жупанату // Ужгород. — 2009-08-20. — Вип. 31 (551).
  2. а б в г д е ж Олександра Машіка (2014-10-15). Жупанат і Жупанатська площа – асиметрична гармонійність та центр громадського життя старого Ужгорода. novezakarpattya.com. Процитовано 2015-03-23. 
  3. а б Сьогодні Закарпатський художній музей розпочинає святкування свого 60-річчя. zakarpattya.net.ua. 2008-11-07. Процитовано 2015-03-23. 
  4. а б в Палац Жупанат. zakarpatia.com. 2013-06-21. Процитовано 2015-03-23. 
  5. Історія музею. bokshaymuseum.com. Закарпатський обласний художній музей. Процитовано 2015-03-23.