Будинок правління Ужанського комітату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будинок правління Ужанського комітату
Будинок правління Ужанського комітату станом на 2012 рік
Будинок правління Ужанського комітату станом на 2012 рік
48°37′29″ пн. ш. 22°17′46″ сх. д. / 48.6249306° пн. ш. 22.2962917° сх. д. / 48.6249306; 22.2962917Координати: 48°37′29″ пн. ш. 22°17′46″ сх. д. / 48.6249306° пн. ш. 22.2962917° сх. д. / 48.6249306; 22.2962917
Країна Україна
Місто Ужгород
Розташування площа Жупанатська, 3
Тип будівлі адміністративний будинок
Стиль пізнє бароко
Будівництво ???—1809 роки
Статус (спадщини) пам'ятка архітектури національного значення
Пам'ятка культурної спадщини України
Стан задовільний
Будинок правління Ужанського комітату у Вікісховищі?

Буди́нок правлі́ння Ужа́нського коміта́ту — будинок у стилі пізнього бароко, що знаходиться на площі Жупанатській в Ужгороді на Закарпатті. Є пам'яткою архітектури національного значення і охороняється державою. З 1979 року у ньому розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Йосипа Бокшая.

Історія[ред.ред. код]

Будинок був збудований безпосередньо для потреб адміністрації Ужанського комітату, де вона й розміщувалася до Першої світової війни. Але це приміщення стало також і осередком культурного та суспільного-політичного життя міста, тут проводилися різноманітні урочистості, зустрічі, театральні вистави тощо[1][2]. За окремими даними, 1840 року до лівого крила будинку було добудовано комітатську в'язницю[2][3] і каплицю для в'язнів. Інформації щодо місця розташування каплиці немає і, за припущеннями, це могла бути будівля вглибині двору[2].

6 січня 1852 року у Комітатському будинку відбувся благодійний вечір[1], на якому місцевий театральний гурток представив виставу «Шаріка, або Сільська простота»[2]. На зібрані кошти було куплено перші дванадцять ліхтарів, що започаткували вуличне освітлення Ужгорода[1][2].

10 лютого 1878 року, на засіданні Ужанського культурного товариства у Будинку жупанату, одним із його членів, Лойошем Зеканем, всім присутнім вперше було продемонстровано роботу телефонного апарату[1][4].

8 травня 1919 тут відбулося засідання Центральної Руської Народної Ради, на якому було прийнято рішення про приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Тоді ж Будинок правління Ужанського комітату став резиденцією губернатора Підкарпатської Русі і в ній оселився та почав працювати Григорій Жаткович[1][4], американський юрист русинського походження, який першим обійняв цю посаду. 22 вересня 1921 року у резиденції було організовано прийом на честь президента Чехословаччини Томаша Масарика[2].

Починаючи з 1933 року, будівля почала втрачати своє призначення: спочатку кілька кімнат було віддано земському музею, експозицію якого складали експонати, що стосувалися природи, господарства, етнографії Закарпаття[3]. За радянських часів тут розмістилися окремі служби міської влади, спілки художників і письменників, з 1965 — також і книжкове видавництво «Карпати»[2].

Навесні 1979 до будівлі було перенесено фонди Закарпатського обласного художнього музею[5], який нині займає більшу частину приміщень колишнього Будинку правління Ужанського комітату.

Архітектура[ред.ред. код]

Будівництво будинку тривало кілька років і було завершено у 1809, але даних щодо автора проекту та дати початку будівництва не збереглося. За роки існування, будівля неодноразово перебудовувалася. Нині це двоповерхова споруда, П-подібна у плані, із загальною площею всіх приміщень 3289 м²[1]. Середній ризаліт основного фасаду має два ряди вікон і балкон на першому поверсі. Внутрішнє подвір'я оточують бокові крила з довгими коридорами та аркоподібними вікнами. На фронтоні розміщено герб Ужанського комітату, центральним елементом якого є чоловік з трьома колосками в одній руці і трьома жолудями в іншій, що символізує плодючість і лісистість Ужанської долини[4]. Також на фасаді будинку розміщено меморіальну дошку на честь засновників Закарпатської школи образотворчого мистецтва — Альберта Ерделі та Йосипа Бокшая, і погруддя Бокшая, ім'я якого Закарпатському обласному художньому музею було присвоєно 1990 року. Збереглися ковані ліхтарі, виготовлені та встановлені за радянських часів, які прикрашають пасажний вхід до музею.

Будинок охороняється державою і є пам'яткою архітектури національного значення.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Тетяна Літераті. 200-літня історія ужгородського жупанату // Ужгород. — 2009-08-20. — Вип. 31 (551).
  2. а б в г д е ж Олександра Машіка (2014-10-15). Жупанат і Жупанатська площа – асиметрична гармонійність та центр громадського життя старого Ужгорода. novezakarpattya.com. Процитовано 2015-03-23. 
  3. а б Сьогодні Закарпатський художній музей розпочинає святкування свого 60-річчя. zakarpattya.net.ua. 2008-11-07. Процитовано 2015-03-23. 
  4. а б в Палац Жупанат. zakarpatia.com. 2013-06-21. Процитовано 2015-03-23. 
  5. Історія музею. bokshaymuseum.com. Закарпатський обласний художній музей. Процитовано 2015-03-23.