Бурти (Кам'янець-Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бурти
Автобусна зупинка зі мозаїчним панно в Буртах
Автобусна зупинка зі мозаїчним панно в Буртах
Автобусна зупинка зі мозаїчним панно в Буртах
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Гуківська сільська громада
Основні дані
Населення 89
Площа 0,212 км²
Густота населення 419,81 осіб/км²
Поштовий індекс 31660
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°49′15″ пн. ш. 26°17′38″ сх. д. / 48.82083° пн. ш. 26.29389° сх. д. / 48.82083; 26.29389Координати: 48°49′15″ пн. ш. 26°17′38″ сх. д. / 48.82083° пн. ш. 26.29389° сх. д. / 48.82083; 26.29389
Середня висота
над рівнем моря
263 м
Місцева влада
Адреса ради 31660, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуків, вул. Центральна, 2
Карта
Бурти. Карта розташування: Україна
Бурти
Бурти
Бурти. Карта розташування: Хмельницька область
Бурти
Бурти
Мапа
Мапа

CMNS: Бурти у Вікісховищі

Бурти́ — село в Україні, у Гуківській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва[ред. | ред. код]

Село Бурти виникло на місці буртового виготовлення селітри, мабуть від цього походить назва села.

Географія[ред. | ред. код]

Село Бурти розташоване біля річки Потік Кізя, за 31 кілометр автодорогами від Кам’янця-Подільського. Повз село проходить автошлях регіонального значення Р24.

Клімат[ред. | ред. код]

Бурти знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління.

Історія[ред. | ред. код]

У XVII-XVIII століттях село Бурти належало Скальському староству.

В 1587 році тут цих місцях стояв табором гетьман Тарновський.

В 1600, 1612, 1618 роках перебував гетьман Станіслав Жолкевський.

В 1672 році стояла табором татарська орда.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

У 19321933 роках селяни села пережили влаштований комуністами голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Гуківської сільської громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[2]

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 89 осіб.[3]

Згідно перепису 2015 року селі проживало 61 особа, населення села скоротилось на 31,46 % порівняно зі 2001 роком.

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 98,88%
російська 1,12%

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Майдан Окопи Тарнавського — археологічна пам'ятка місцевого значення. Знаходиться за 2 км на південний схід від села в полі біля дороги з Оринина в Гуків. Поряд проходив Волоський шлях, по якому кримські татари, турки, волохи нападали на Поділля і Покуття. У 1587 році на цьому місці знаходилась ставка гетьмана Тарнавського.[5]

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВВРУ, 2017, № 4, стор. 92
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Майдан Окопи Тарнавського[недоступне посилання]