Гуків

село Гуків
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Гуківська сільська громада
Основні дані
Колишня назва	Загукавче, Загуків'я
Населення	801
Площа	2,644 км²
Густота населення	302,95 осіб/км²
Поштовий індекс	31660
Телефонний код	+380 3859
Географічні дані
Географічні координати	48°50′55″ пн. ш. 26°14′26″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	248 м
Водойми	річка Збруч
Місцева влада
Адреса ради	31660, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуків, вул. Центральна, 2
Карта
Гуків
Гуків
Мапа

Гу́ків — село в Україні, адміністративний центр Гуківської сільської громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 801 особу.

Пам'ятник Р. Шухевичу поблизу с. Гуків

За малопідтвердженими даними на околиці села Гуків, на високому березі річки Збруч, спеціальний загін управління 2-Н МГБ УРСР спалив і поховав тіло генерала-хорунжого, головнокомандувача Української повстанської армії, Героя України (посмертно) — Романа Йосиповича Шухевича.

Історія

Перша письмова згадка про село 1442 рік, тоді називалось Загуковче.

В "Описі Подільських замків 1494 року", зафіксоване, як замкове село, тоді в селі було лише два дворища: селянина Филимона і Івана, які сплачували по 10 грошів. Частина села Красилів в цьому ж документі згадується як окреме село, у цьому ж 1494 році там було одне дворище.

Село належало до скальського староства, тому селяни повинні були працювати на утримання замку.

Поборові реєстри 16 століття показують, що протягом того часу село було зовсім маленьким, податків сплачувалось від 1 плуга (що приблизно дорівнює 18-20 осіб та 20 га поля), а в 1565 році є запис, що село заново заселене Лянцкоронським, скальським старостою. В люстрації 1570 року вказано, що в селі є 9 людей, що сплачуються податок по 8 грошей, та возять дрова до скальського замку, коли їм накажуть, а більше ніяких повинностей не дають, бо ці люди тільки недавно заселились тут.

В подимному реєстрі Подільського воєводства 1661 року, вказується, що тут сплачувався податок з двох димів, тобто жилих осель. З середини 17 століття назва села поступово змінюється із Загуків’я на Гуків. В часи окупації Поділля Османською імперією (1672 - 1699 рр.) село напевно було спустошене, і тут протягом тривалого часу ніхто не жив, бо в подимному реєстрі Подільського воєводства 1710 року вказано, що село є пустинним.

Село почало заново заселятись десь в 1710-1730 роках, бо вже в 1737 році була побудована церква. В 1762 році річний прибуток з Гукова був 4106 злотих, а з Красилова 802 зл.

З 1772 року стало прикордонним селом. Після приєднання Поділля до Російської імперії в 1793 році частина скальського староства була подарована Катериною ІІ племінницям Олександра Потьомкіна - Браніцькій та Катерині Скавронській. Гуків отримала остання, пізніше село купив Станіслав Яшовський, котрий тримав тут в 1820 році 80 селян. У Яшовського пізніше село купив Григорій Садовський, а його внучка внесла цей маєток в рід Дверніцьких.

Із листопада 1920 року в Гукові розпочався тривалий період радянської окупації. В 1923 році землю було розподілено між селянами Гукова під забудову. У 1930 році було відкрито семирічну школу, перший випуск відбувся в 1933 році. У 1934 році схід села постановив знести п’ятикупольну Св. Миколаївську Церкву, збудовану у 1842 році братами Лічкевичами, а на тому місці з того ж матеріалу спорудити школу. Через рік було побудовано Гуківську середню школу.

У 1929 році в селі Гуків розпочалася примусова колективізація сільського господарства. На 1930 рік більшість селянських господарств об’єднались у сільськогосподарську артіль «Косар», яка згодом була перейменована у артіль ім. Постишева.

В 1930 році було відкрито в селі фельдшерсько-акушерський пункт. В березні місяця 1938 року в селі Гуків було організовано МТС, де нараховувалось 20 тракторів, які обслуговували 19 колгоспів, 8 автомашин.

13 липня 1941 року село Гуків було окуповане німецькими військами. За період німецької окупації було забрано у фашистську неволю 127 юнаків та дівчат із села. Село було звільнене Червоною Армією від німецьких загарбників 22 березня 1944 року. За подвиги здійснені у Великій вітчизняній війні 38 жителів села нагороджені орденами та медалями.

Село Гуків і колгосп «Правда Ілліча» повністю електрифіковані у 1952 році. У 1997 році в селі побудовано будинок культури. В 1999 році Св. Миколаївську Церкву відкрили в пристосованому приміщенні колишнього магазину райСТ. У 2010 році церковна громада викупила дане приміщення для потреб церкви.

Соціальна сфера

Станом на 2011 рік в селі проживало 685 осіб, було 350 дворів.

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

На захід від села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Розріз скальської серії» (силурійської системи).

Див. також

• Поділля
• Подоляни
• Подільський говір
• Кам'янець-Подільський район

Посилання

• Гуків на сайті Верховної ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Погода в селі Гуків [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Історія села Гуків у спогадах односельчан [Архівовано 9 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Сецинский, Евфимий Иосифович. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд / [Соч.] Свящ. Е. Сецинского. - Каменец-Подольский, 1895. - XXII, 611 с. - Отт. из Труды Подольск. епарх. историко-стат. ком. ; Вып. 7 / под ред. Н. И. Яворовкого. - Прилож к Подольск. епарх. ведомостям 1894-1895 гг. [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Історія села Гуків у 15 – першій половині 18 століття [Архівовано 10 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Паспорт Гуківської сільської ради