Бухарська єврейська кухня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бухарська єврейська кухня — це традиційна кухня бухарської єврейської громади Центральної Азії, яка зараз переважно проживає в Ізраїлі та Сполучених Штатах.

Огляд[ред. | ред. код]

Середньоазіатський пельменний суп, який називається шурбо душпера або тушпера (ліворуч), разом із традиційним хлібом тандир, що називається лепьошкою російською мовою, а не узбецькою, таджицькою та бухарською (праворуч)

Кулінарія бухарських євреїв формує окрему кухню в Узбекистані, що підлягає обмеженням єврейських дієтичних законів.[1] Найбільш типовою бухарською єврейською стравою є оші сабо (також ош саво або осовох), «страва в горщику», яку повільно готують протягом ночі та їдять гарячою на суботній обід. Оші сабо готують із додаванням м'яса, рису, овочів і фруктів для унікального кисло-солодкого смаку.[2] Завдяки своїй кулінарній функції (гаряча суботня трапеза в єврейських домівках) та інгредієнтам (рис, м'ясо, овочі, зварені протягом ночі), оші сабо є бухарською версією чолент або хамін.

Крім оші сабо, справжні бухарські єврейські страви становлять такі страви.[3]

М'ясні страви[ред. | ред. код]

  • Ошський палов — бухарський єврейський варіант палова для будніх днів, включає як яловичину, так і курку.
  • Бахш — «зелений палов», рис з м'ясом або куркою і зеленню (коріандр, петрушка, кріп), існує у двох варіантах; бахші халтагі, приготовані по-єврейськи в маленькому мішечку, зануреному в каструлю з киплячою водою або супом, і бахші дегі, приготовані як звичайний палов у казані;[4] бахші халтагі готують заздалегідь, тому його можна подавати в суботу.
  • Халта саво — їжа, приготована в мішечку (зазвичай рис і м'ясо, можливо з додаванням сухофруктів).[1][5]
  • «ош саво» — рис, приготований з м'ясом і червоним перцем, помідорами, цукіні… і зазвичай готують із п'ятниці ввечері на суботу вранці в духовці.
  • Яхні — страва, що складається з двох видів відвареного м'яса (яловичини і курки), які подають до столу цілком і нарізають перед подачею з невеликою кількістю бульйону і гарніром з варених овочів; основна страва на вечерю в п'ятницю.[1]
  • Ков Роган — смажені шматочки курки зі смаженою картоплею.[6]

Страви з рису[ред. | ред. код]

  • Серканіз (Сірконіз) — страва з часникового рису, ще одна варіація палова.
  • Оші пійжозі — фарширована цибуля.[4]
  • Шула — ризото по-бухарськи.

Страви з овочів[ред. | ред. код]

  • Бойжон — пюре з баклажанів, змішане лише з сіллю та часником, традиційна закуска для вечірньої п'ятничної трапези в будинках бухарських євреїв.[1]
  • Слотах Бухорі — салат із помідорів, огірків, зеленої цибулі, кінзи, солі, перцю та лимонного соку. Деякі також кладуть листя салату та перець чилі.

Страви з хліба[ред. | ред. код]

Ноні токі — хрусткий плоский хліб, який випікається на звороті воку. Цей спосіб створює хліб у формі миски.

Страви з риби[ред. | ред. код]

Смажена риба з часниковим соусом (на вечерю в п'ятницю):[4] «Кожен бухарський шабат … зустрічається стравою зі смаженої риби, покритої товченим соусом з часнику і кінзи».[7] На бухарському діалекті страва називається май біріон або повністю май біріон ові сір, де май біріон — смажена риба, а ові сір — часниковий соус (буквально «часникова вода»).[1] Хліб іноді смажать, а потім занурюють у часникову воду, що залишилася, і називають noni-sir.

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Claudia Roden, The Book of Jewish Food: An Odyssey from Samarkand to New York, Alfred Knopf, New York (1996).
  2. Oshi sabo recipe (івр.); recipe in English from Jewish Woman [Архівовано 2008-09-29 у Wayback Machine.], Fall 2005.
  3. BJews.com. Bukharian Jewish Global Portal: Cuisine. Bukharianjews.com. Процитовано 5 січня 2012.
  4. а б в Ethnographic Atlas of Uzbekistan: Central Asian Jews [Архівовано 2009-10-07 у Wayback Machine.], p. 93 (рос.)
  5. Bukharian Jewish practice of cooking in a bag (рос.)
  6. Kov roghan recipe and photo in Wiki Cookbook
  7. «The Silk Road Leads to Queens», Brief culinary history of Central Asia from The New York Times, 18 January 2006, accessed 13 September 2008.