Бюро журналістських розслідувань (Лондон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бюро журналістських розслідувань
Абревіатура TBIJ(англ.)
Тип Неприбуткова
Засновано 2009
Мета Журналістське розслідування
Країна  Велика Британія
Штаб-квартира Лондон
Розташування Лондон, Велика Британія
Ключові особи головний редактор Рейчел Олдройд[en], редактор з розслідувань Мейріон Джонс[en], редактор з виробництва Miriam Wells, редактор лабораторії даних Megan Lucero
Вебсайт: thebureauinvestigates.com

Бюро журналістських розслідувань (англ. Bureau of Investigative Journalism; скорочено TBIJ або просто "Бюро") - неприбуткова новинна організація, що базується в Лондоні. Заснована 2010 року і проводить розслідування, які «викликають публічний інтерес», та фінансується за рахунок благочинності[1]. Бюро співпрацює з видавцями та власниками телерадіокомпаній, щоб максимально поширити вплив власних розслідувань[2]. З моменту заснування Бюро співпрацювало з такими передачами, як «Шаблон:Нн», «Ньюзнайт[en]» і «Файл-он-4[en]» компанії Бі-Бі-Сі, Новини 4-го каналу 4[en] та Діспетчез[en] компанії Ченнел-фор, а також газетами «Файненшл таймз», «Дейлі телеґраф» та «Санді таймз» та іншими[3]. Бюро висвітлювало широкий спектр подій і здобуло численні нагороди, зокрема, за висвітлення війн між дронами та розслідування звинувачень у вбивстві "об'єднаного товариства"[4]. Його головна редакторка - Рейчел Олдройд[en][5].

Історія[ред. | ред. код]

2010 року Бюро заснували колишня репортерка газети Санді-таймз Елейн Поттер, яка працювала над викриттям скандалу з талідомідом, зі своїм чоловіком Девідом Поттером[en], засновником компанії з розробки програмного забезпечення Psion[en]. Початкове фінансування проекту, в розмірі 2 млн. фунтів стерлінгів, надав благодійний фонд Поттерса[6]. Одним із джерел натхнення Елейн називає неприбуткову організацію ProPublica, створену за два роки до того, що базується в Нью-Йорку, діє з подібною місією, й також фінансується за рахунок благочинності[7].

Додаткова підтримка надійшла від Міського університету Лондона[en], що надав приміщення під офіс[8], а також від компанії Google, яка надала програмне забезпечення та провела навчання[6].

Напередодні початку роботи виконувачем обов'язків редактора був Стівен Ґрей[en][9], до того як першим постійним головним редактором став Ієн Овертон[en][10].

У грудні 2012 року Крістофер Гірд, колишній редактор команди Інсайту (Санді-таймз)[en], змінив Ієна Овертона на цій посаді[11], а 2014 року головною редакторкою стала Рейчел Олдройд[en][5].

Відомі розслідування[ред. | ред. код]

Рейд США на Яклу (Ємен)[ред. | ред. код]

29 січня 2017 року Сили спеціальних операцій США провели операцію в селі Якла, район Кіфа[12][13], провінції Аль-Байда в центральному Ємені. Це був перший рейд, санкціонований президентом Дональдом Трампом[14]. Американські військові спочатку заперечували наявність жертв серед мирного населення, але пізніше заявили, що ведуть розслідування, чи вони були[15]. У ході розслідування, проведеного Бюро на місці, було виявлено, що загинуло 9 дітей віком до 13 років, а наймолодшою жертвою стала тримісячна дитина. Окрім дев'яти дітей, також було вбито одну вагітну жінку[16]. Ґардіан[17], Ньюзвік[18] та багато інших ЗМІ підхопили цей сюжет.

Операції агентства "Bell Pottinger" в Іраку[ред. | ред. код]

2 жовтня 2016 року Бюро, у співпраці з газетою Санді-таймз, повідомило, що Пентагон заплатив британському PR-агентству "Bell Pottinger" $ 540 млн. за створення фальшивих відео про терористів, фейкових статей для арабських інформаційних каналів та відео з пропагандою[19][20].

Розслідування Ебіґейл Філдінґ-Сміт та Крофтона Блека викрили деталі цієї багатомільйонної операції. З травня 2007 року по грудень 2011 року, згідно з Таймз і Бюро, Міністерство оборони США заплатило агентству Bell Pottinger за п'ять контрактів[21] [22]. Лорд Белл підтвердив, що агентство Bell Pottinger доповіло Пентагону, ЦРУ та Раді національної безпеки США про свою роботу в Іраку[23].

Смерть від стійкості до антибіотиків[ред. | ред. код]

Бюро продовжує розслідувати загрозу, викликану бактеріями стійкими до антибіотиків. У грудні 2016 року Мадлен Девіс, у співпраці з газетою Санді-телеґраф, виявила, що супербактерії вбивають щонайменше вдвічі більше людей, ніж за оцінками уряду[24]. У жовтні 2016 року Ендрю Васлі, працюючи з Ґардіан, виявив, що свинина, інфікована метицилін-резистентним золотистим стафілококом[en], продається в мережах супермаркетів Asda та Sainsburys[25].

Таємна війна дронів[ред. | ред. код]

Бюро моніторить людські втрати внаслідок ударів дронів у Пакистані[en], Ємені[en] та Сомалі. У Ємені та Сомалі ці цифри також включають жертви внаслідок ударів дронів, авіаударів, ракетних ударів і наземних операцій. На відміну від інших організацій, що відстежують такі випадки загибелі, Бюро зосереджується на визначенні смертельних випадків серед невійськових, включаючи дітей[26]. Дані цього дослідження опубліковані в Інтернеті[27]. 2013 року Джек Серле став одним із трьох репортерів Бюро, що виграли премію Марти Ґеллгорн в галузі журналістики за "їхнє дослідження дронових воєн Барака Обами та їх наслідків для цивільних осіб"[28].

Бінарні опціони[ред. | ред. код]

Серія статей 2016 року авторства Мелані Ньюман викрила "справжніх вовків з Волл-стріт", що були учасниками шахрайства з бінарними опціонами. За даними глави кримінального відділу Національного бюро розвідки шахрайства, детектива-головного інспектора Енді Файфа, це найбільше шахрайство, яке нині здійснюється проти британських об'єктів. Щодня поліція отримує в середньому два звіти про шахрайства з бінарними торговими опціонами, а пересічний інвестор втрачає 16 тис. фунтів стерлінгів. Файф описав це як "лише вершину айсберга", тому що про більшість шахрайств не повідомляють у поліцію, оскільки шахраї зазвичай перебувають за кордоном[29].

Об'єднане товариство[ред. | ред. код]

У лютому 2016 року Верховний суд Великої Британії постановив, що закон про «об'єднане товариство[en]» у справах про вбивство, який дозволяє пред'явити звинувачення декільком особам в одному й тому ж злочині, хоча вони, можливо, відігравали в ньому зовсім різні ролі, був неправильно витлумачений[30]. Це сталось після тривалого розслідування Бюро про об'єднане товариство[31]. Бюро виявило, що чорношкірих британців більш ніж утричі частіше засуджують до довічного ув'язнення за звинуваченням в об'єднаному товаристві, ніж усіх інших ув'язнених[32]. Троє репортерів Бюро, включаючи Мейва Маккленагана, отримали нагороду Ради адвокатів[en] за юридичний репортаж у 2013-14 роках за висвітлення цього випадку[33].

Мільйони, украдені в Європи[ред. | ред. код]

Це розслідування, у співпраці з Файненшл таймз, про те, як використали структурні фонди Європейського Союзу, й чи така політика досягла поставлених цілей[34]. Виявилось, що організовані злочинні синдикати виводили мільйони євро, і ці гроші використали для підтримки багатонаціональних корпорацій замість малих та середніх підприємств, включаючи фінансову допомогу для тютюнової фабрики British American Tobacco[34]. Бюро, спільно з компанією Бі-Бі-Сі, створило про цю історію[35] серію програми «Файл на 4[en]» яка отримала Європейський приз за репортаж Університетської асоціації сучасних європейських студій (UACES)[36].

Прихований вплив лобіювання[ред. | ред. код]

Фірма зі зв'язків з громадськістю Bell Pottinger[en] була в центрі операції з прихованою зйомкою Бюро, історію про яку опублікувала газета Індепендент. У кадрі вище керівництво запевняє, що може організувати розмову прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Камерона з китайським прем'єром від імені одного з їхніх клієнтів протягом 24 годин, і що у них є команда, яка "сортує" негативне висвітлення у Вікіпедії[37].

Згодом агентство Bell Pottinger поскаржилось у Комісію з розгляду скарг щодо преси[en] на це розслідування, проте скаргу відхилили[38].

Смерть у поліцейському відділку[ред. | ред. код]

Розслідування у співпраці з газетою Індепендент виявило, що кількість людей, яка померла у поліцейському відділку, після примусового затримання, була вищою, ніж в офіційних даних. Причиною стало виключення кожного, хто помер після затримання, але на той час не був офіційно заарештованим[39]. Бюро також повідомило про свої висновки на Бі-Бі-Сі в серії програми Файл-он-4[40].

Цей репортаж отримав Нагороду ГО "Міжнародна амністія" в галузі медіа[en][41].

Журнали війни в Іраку[ред. | ред. код]

Журнали війни в Іраку[en] - це 391 832 засекречених польових звіти армії США, що потрапили на сайт WikiLeaks[42] через витік. Перш ніж опублікувати їх у повному об'ємі онлайн, він поділився ними з багатьма інформаційними організаціями, включаючи Бюро[43]. Бюро працювало разом з каналами Аль-Джазіра [44] та Channel 4[45], щоб проаналізувати документи, які детально описують катування, страти без суду та військові злочини, здійснені армією США[46].

Репортажі Бюро отримали Нагороду ГО "Міжнародна амністія" в галузі медіа[en][47].

Критика[ред. | ред. код]

Ньюзнайт і звинувачення МакЕлпайна[ред. | ред. код]

Бюро зазнало серйозної критики після інциденту Ньюзнайт МакЕлпайна, який стався в листопаді 2012 року. Програма Бі-Бі-Сі-Ньюзнайт транслювала розслідування скандалу про насилля над дітьми у Північному Вельсі. Репортаж вів Анґус Стіклер, якого Бюро відрядило в Бі-Бі-Сі. У своєму репортажі Стіклер стверджував, що відомий, але неназваний, колишній політик-консерватор змушував дітей до сексу в 1970-х роках[48]. Користувачі мережі Twitter та інших соціальних мереж одразу ж подумали, що це Лорд МакЕлпайн[en]. Після того, як газета Ґардіан написала, що це припущення помилкове, Лорд МакЕлпайн оприлюднив рішуче заперечення[49]. Обвинувач безумовно й щиро вибачився, визнавши, що як тільки він побачив фотографію тієї людини, то зрозумів, що помилився[50]. Пізніше того ж дня Генеральний директор компанії Бі-Бі-Сі[en] Джордж Ентвістл[en] подав у відставку[48]. Головний редактор Бюро Ієн Овертон та Анґус Стіклер також подали у відставку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Journalism bureau opens for business with seven investigations on the go" [Архівовано 18 вересня 2021 у Wayback Machine.], Гардіан, 27 April 2010. Accessed 26 September 2015.
  2. ↑ "About the Bureau" [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.], The Bureau of Investigative Journalism. Accessed 20 April 2015.
  3. ↑ "Profile: Bureau of Investigative Journalism" [Архівовано 18 вересня 2021 у Wayback Machine.], BBC News, 12 November 2012. Accessed 20 April 2015.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 23 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ а б "Trustees appoint new Managing Editor" [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.], The Bureau of Investigative Journalism, 23 October 2014. Accessed 20 April 2015.
  6. ↑ а б "UK investigative journalism bureau wins £2m grant" [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.], Press Gazette, 17 July 2010. Accessed 12 October 2015.
  7. ↑ "Investigative Bureau Tries to Make Up for British News Cutbacks" [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.], Нью-Йорк таймс, 4 April 2010. Accessed 26 September 2015.
  8. ↑ "'I want to see the decomposing corpse,' says bureau chief" [Архівовано 10 лютого 2019 у Wayback Machine.], Індепендент, 23 October 2011. Accessed 16 October 2015
  9. ↑ "£2m boost for independent investigative journalism bureau" [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.], Гардіан, 17 July 2010. Accessed 18 September 2009.
  10. ↑ "Investigative bureau appoints Overton" [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.], Гардіан, 21 September 2009. Accessed 27 April 2010.
  11. ↑ "Former Insight chief Christopher Hird made editor of The Bureau of Investigative Journalism" [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.], Press Gazette, 6 December 2012. Accessed 12 October 2015.
  12. ↑ US Special Operations Forces attack Yemen’s Bayda, kill 57: Reports. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 червня 2019.
  13. ↑ Wadi Yakla, Yemen Area Map.
  14. ↑ Eric, Schmitt; David E., Sanger (1 лютого 2017). Questions Cloud U.S. Raid on Qaeda Branch in Yemen. New York Times. № Web. Архів оригіналу за 29 квітня 2019. Процитовано 2 лютого 2017.
  15. ↑ U.S. Raid in Yemen Garners Intelligence. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  16. ↑ Namir Shabibi, Nasser al Sane: Nine young children killed: The full details of botched US raid in Yemen [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.], The Bureau of Investigative Journalism, February 8, 2017
  17. ↑ Borger, Julian; Jacobs, Ben (8 лютого 2017). Yemen wants US to reassess counter-terrorism strategy after botched raid. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 15 вересня 2017.
  18. ↑ The full details of Trump’s botched Yemen raid that killed nine children. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  19. ↑ Crofton Black; Abigail Fielding-Smith; Jon Ungoed-Thomas (2 жовтня 2016). Lord Bell ran $540m covert PR ops in Iraq for Pentagon. The Times. London. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
  20. ↑ Crofton Black, Abigail Fielding-Smith (2 жовтня 2016). Pentagon Paid for Fake 'Al Qaeda' Videos. The Daily Beast. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
  21. ↑ Fielding-Smith, Abigail; Black, Crofton; Ungoed-Thomas, Jon (2 жовтня 2016). Soap operas and fakery: selling peace in Iraq. The Times. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  22. ↑ Black, Abigail Fielding-Smith and Crofton. Fake News and False Flags. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  23. ↑ Gordon, Amie (2 жовтня 2016). PR firm set up by Margaret Thatcher's spin doctor ran a 'top-secret' £416m propaganda operation during Iraq war writing soap operas and tracking al-Qaeda terrorists using fake jihad films. The Daily Mail. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 23 червня 2019.
  24. ↑ Superbugs killing twice as many people as government says. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  25. ↑ Wasley, Andrew; Hansen, Kjeld; Harvey, Fiona (3 жовтня 2016). Revealed: MRSA variant found in British pork at Asda and Sainsbury's. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  26. ↑ "Drone Strikes Kill Innocent People. Why Is It So Hard to Know How Many?" [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.], The New Republic, 25 October 2013. Accessed 25 October 2015.
  27. ↑ "There’s Not Enough Data On Civilian Drone Casualties" [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.], FiveThirtyEight, 23 April 2015. Accessed 25 October 2015.
  28. ↑ "Previous Winners" [Архівовано 22 квітня 2014 у Wayback Machine.], Martha Gellhorn Prize for Journalism. Accessed 25 October 2015.
  29. ↑ ‘Killers having lunch’: The real life Wolves of Wall Street. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  30. ↑ Joint Enterprise: Praise for Bureau’s role in run-up to historic Supreme Court decision. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 15 вересня 2017.
  31. ↑ "'Joint enterprise' prosecution figures released" [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.], BBC News, 1 April 2014. Accessed 1 November 2015.
  32. ↑ "Joint Enterprise: The legal doctrine which critics say has caused hundreds of miscarriages of justice" [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.], Індепендент, 17 December 2014. Accessed 1 November 2015.
  33. ↑ "Bar Council announces legal reporting awards" [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.], General Council of the Bar, 10 November 2014. Accessed 1 November 2015.
  34. ↑ а б "Europe’s grand vision loses focus" [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.], Файненшл таймс, 29 November 2010. Accessed 18 October 2015.
  35. ↑ "BBC Radio 4 - File on 4, Europe's Missing Millions" [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.], BBC News, 5 December 2010. Accessed 1 March 2013.
  36. ↑ "UACES Reporting Europe Prize 2011 Winners" [Архівовано 26 березня 2012 у Wayback Machine.], UACES Reporting Europe. Accessed 1 March 2013.
  37. ↑ "Caught on camera: top lobbyists boasting how they influence the PM" [Архівовано 8 грудня 2011 у Wayback Machine.], Індепендент, 26 July 2012. Accessed 1 November 2015.
  38. ↑ "A victory for investigative journalism as PCC rejects complaint by Bell Pottinger against The Independent" [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.], Індепендент, 26 July 2012. Accessed 1 November 2015.
  39. ↑ "Rate of deaths in custody is higher than officials admit" [Архівовано 6 грудня 2016 у Wayback Machine.], Індепендент, 31 January 2012. Accessed 1 March 2013.
  40. ↑ "Deaths in police custody figures 'understated'" [Архівовано 17 червня 2020 у Wayback Machine.], BBC News, 31 January 2012. Accessed 24 October 2015.
  41. ↑ "Amnesty announces 2011 Media Awards winners" [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.], Amnesty International, 30 May 2012. Accessed 24 October 2015.
  42. ↑ "The WikiLeaks Iraq War Logs: Greatest Data Leak in US Military History" [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.], Шпіґель, 22 October 2010. Accessed 18 October 2015
  43. ↑ "The Man Who Spilled the Secrets" [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.], Vanity Fair, February 2011. Accessed 18 October 2015.
  44. ↑ "WikiLeaks releases secret Iraq file" [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.], Аль-Джазіра, 24 October 2010. Accessed 18 October 2015
  45. ↑ "Iraq secret war files, 400,000 leaked" [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.], Channel 4, 22 October 2011. Accessed 18 October 2015.
  46. ↑ "Iraq war logs: secret files show how US ignored torture" [Архівовано 22 червня 2013 у Wayback Machine.], Гардіан, 22 October 2010. Accessed 18 October 2015.
  47. ↑ "Amnesty announces 2011 Media Awards winners" [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.], Amnesty International, 24 May 2011. Accessed 18 October 2015.
  48. ↑ а б "BBC crisis: timeline of events" [Архівовано 5 лютого 2019 у Wayback Machine.], The Telegraph, 15 November 2012. Accessed 15 November 2015.
  49. ↑ Leigh, David; Morris, Steven; Van der Zee, Bibi (8 листопада 2012). "Mistaken identity" led to top Tory abuse claim. The Guardian. London. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 9 листопада 2012.
  50. ↑ "Lord McAlpine victim of mistaken identity, abused man says" [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.], BBC News, 9 November 2012. Accessed 15 November 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бюро_журналістських_розслідувань_(Лондон)&oldid=39268073