Володимир Винниченко. Щоденник. Том 1 (1911-1920) / редакція, вступна стаття, примітки Григорій Костюк. — Едмонтон-Нью-Йорк : КІУС, 1980. — 500 с.
Володимир Винниченко. Щоденник. Том 2 (1921-1925) / редакція Григорій Костюк, упорядкування і примітки Олександр Мотиль. — Едмонтон-Нью-Йорк : КІУС, 1983. — 700 с.
Володимир Винниченко. Щоденник. Том 5 (1932-1936) / упорядкування і примітки Ольга Матвеєва. — Київ-Едмонтон-Нью-Йорк : Смолоскип, 2020. — 596 с. — ISBN 978–617–7622–13–9.
Перші дві книги вийшли у видавництві "Вік", а всі інші — у видавництві "Дзвін".
Твори, кн. 1. Винниченко В. Краса і сила та інші оповідання. — Київ: "Вік", 1906. — 412 с.[4] [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
до видання увійшли: "Краса і сила", "Заручини", "Голота", "Біля машини", "Контрасти", "Антрепрентьор Гаркун-Задунайський", "Мнімий господін".
Твори, кн. 2. Дрібні оповідання. — Київ: "Вік", 1907. — 204 c.
Твори, кн. 3. Третя книжка оповіданнів. — Київ, "Дзвін", 1910. — 178 с.
Твори, кн. 4. — Київ, "Дзвін", 1911. — 167 с.
Твори, кн. 5. — Київ, "Дзвін", 1913. — 194 с.
Твори, кн. 6. Рівновага. Переклад з російської Н. Романович. — Київ, "Дзвін", 1913. — 258 с.
Твори, кн. 7. По-свій! (роман). — Москва, "Дзвін", 1916. — 215 с.
за словами упоряднка анотованої бібліографії творів Володимира Винниченка[5] [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.], про восьму книжку вибраних творів нічого не відомо (с. 27)
Твори, кн. 9. — Москва, "Дзвін", 1915. — 199 с.
Твори, кн. 10. Хочу! (роман). — Москва, "Дзвін", 1916. — 215 с.
Леся Українка. Винниченко // Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 7 [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Літературно-критичні та публіцистичні статті. — с. 231-261.
Данило Гусар-Струк. Винниченкова моральна лябораторія. Сучасність, 1980. №7-8. с. 94-105. англомовна версія статті: Vynnychenko's Moral Laboratory. [6][Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Studies in Ukrainian Literature, ed. Bohdan Rubchak, 275–88. Vol. 16 of the The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. New York, 1986.
Подгорілий Семен. Неопубліковані романи Володимира Винниченка. — Нью-Йорк, 1981. — 212 с. [8] [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Мороз Лариса. «Сто рівноцінних правд». Парадокси драматургії В. Винниченка. – Київ : Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 1994 . – 208 с.
Гнідан О.Д., Дем'янівська Л.С. Володимир Винниченко: Життя, діяльність, творчість. — Київ, 1996.
Панченко Володимир. Будинок з химерами: Творчість Володимира Винниченка 1900—1920 рр. у європейському літературному контексті / В. Панченко. — Кіровоград, 1998. — 271 с.
монографія на основі докторської роботи: Творчість Володимира Винниченка 1902—1920 рр. у генетичних і типологічних зв'язках з європейськими літературами: дис. д-ра філол. наук : 10.01.01 / Панченко Володимир Євгенович ; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1998. — 358 с. [9] [Архівовано 9 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Конструювання модерністського дискурсу // Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискусія раннього українського модернізму. — Київ: Критика, 2009. — с. 271-336.
Мистецтво великої епічної форми. Володимир Винниченко // Історія української літератури. Кінець XIX -. Підручник. Книга 2. — К.: Либідь, 2006.
↑Український переклад надруковано у газеті "Наш голос" за 1911 рік
↑До збірки увійшли п'єси «Memento», «Базар», «Брехня», «Співочі товариства», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Дочка жандарма», «Молода кров», «Пригвожджені», «Гріх» та «Закон».