Костюк Григорій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Костюк
Костюк Григорій Олександрович.jpg
Ім'я при народженні Григорій Олександрович Костюк
Псевдо Г. Залужний
Борис Подоляк
Народився 12 (25) жовтня 1902(1902-10-25)
Боришківці
Помер 3 жовтня 2002(2002-10-03) (99 років)
Сільвер-Спрінґ, Меріленд, США
Громадянство УРСР, Flag of the United States.svg США
Національність українець
Діяльність літературознавець, письменник, критик, мемуарист, історик, журналіст
Мова творів українська
Членство Національна академія наук України
Премії Премія фундації Антоновичів (1988)
Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1991)

Григо́рій Олекса́ндрович Костю́к (Псевдоніми: Г. Залужний, Борис Подоляк; 12 (25) жовтня 1902(19021025), село Боришківці, нині Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область —  3 жовтня 2002, Сільвер-Спрінґ, США) — український учений-літературознавець, письменник, критик, мемуарист, історик, журналіст, лауреат Премії фундації Антоновичів (1988) та Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (1991), довголітній голова ОУП «Слово» (1954–1975). Громадський та політичний діяч. Дійсний член УВАН та НТШ, член Національної спілки письменників України та Інституту з вивчення СРСР, іноземний член Національної академії наук України (1992). Член Міжнародного ПЕН-клубу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Григорій Костюк народився 12 (25) жовтня 1902(19021025) року в селі Боришківці, нині Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область. Середню освіту здобув у Кам'янці-Подільському. У 1929 році закінчив Київський інститут народної освіти, потім аспірантуру інституту імені Тараса Шевченка НАН України в Харкові, захистив кандидатську дисертацію.

Викладав історію української літератури в Харківському педагогічному інституті професійної освіти, від початку 1934 року — у Луганському інституті народної освіти.

У листопаді 1934 року його звільнено «за націоналістичні прояви в лекціях» та «перекручування програми». 25 листопада 1935 року заарештовано у Києві. Постановою Особливої наради при НКВС від 3 липня 1936 року заслано на 5 років у концтабір у Воркуті.

Григорій Костюк був звільнений 25 листопада 1940 року, та згідно з приписом НКВС оселився у Слов'янську. Влітку 1941 року одружився з Раїсою Бутко.

Від грудня 1940 року до липня 1944 року жив і працював (здебільшого не за фахом) у Слов'янську, Києві, Львові. У липні 1944 року емігрував на Захід.

В еміграції був одним із засновників та деякий час лідером Української революційно-демократичної партії, після її розколу належав до лівого крила (групи «Вперед»)[1].

До 1951 року — у таборах для «переміщених осіб» в Німеччині.

У лютому 1952 року виїхав до США, де працював у Дослідному центрі Колумбійського університету та інших установах.

Григорій Костюк був ініціатором створення ОУП «Слово» та першим його головою (1954–1975).

У 19591964 роках очолював Мистецьку комісію Комітету з побудови пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні.

Григорій Костюк був реабілітований 22 червня 1989 року.

23 жовтня 1992 року в Боришківцях відбувся вечір, присвячений 90-річчю Костюка. На вечорі виступив його син — Теодор Костюк — доктор фізико-астрономічних наук.

4 червня 2008 року видавництво «Смолоскип» провело в Києві презентацію двотомника спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання», вперше перевиданого в Україні.

Григорій Костюк помер 2002 року в місті Сільвер-Спрінґ, штат Мериленд. Поховано на українському православному цвинтарі святого Андрія у Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Восени 2006 року головну вулицю села Боришківці названо іменем Григорія Костюка.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Твори Григорія Костюка[ред. | ред. код]

Григорій Костюк — автор наукових праць «Панас Мирний. Життя і творчість» (1931), «The Fall of Postyshew» (1954), «Stalinist Rule in the Ukraine» (1960), «Володимир Винниченко і його доба» (1980), «У світі ідей та образів» (1983); книг «З літопису літературного життя в діаспорі» (1971), спогадів «Окаянні роки» (1978) та «Зустрічі й прощання» (Т. 1. — 1987, Т. 2. — 1998). Підготував до видання два томи «Щоденника» В.Винниченка, п'ятитомне видання творів М.Хвильового (1978—1986), твори М. Куліша (1955), П. Филиповича, М. Драй-Хмари та ін.

Література про Григорія Костюка[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1150.
  • Костюк Григорій Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003­—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
  • Перші лауреати премії імені В. Винниченка // Літературна Україна. — 1991. — 30 травня. — С. 1.
  • Микола Жулинський. Літописець «несамовитої доби» / Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі). — Київ ; Вашінгтон, 2002. — сторінки 5–18
  • Григорій Костюк: «І впадуть єрихонські стіни» / Вів розмову Юрій Пригорницький // Літературна Україна. — 1991. — 30 травня. — С. 6.
  • Кошелівець Іван. Ентузіаст відродження. Неювілейне про Григорія Костюка // Дзвін. — 1991. — № 12. — С. 125—130.
  • Козак Сергій. До срібного джерела // Літературна Україна. — 1995. — 21 вересня. — С. 8.
  • Мацько В. Озвались струнами гаї: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. — 1992. — 7 листопада. — С. 3.
  • Сохацька Є. І. І. Огієнко і Г. О. Костюк // Культура Поділля: історія і сучасність. — Хмельницький, 1993. — С. 233—236.
  • Мацько В. Озвались струнами гаї // Мацько В. Злотонить. — Кам'янець-Подільський, 1994.— С. 74-80.
  • Мацько Віталій. До України пригорнусь… [Текст]: (До 95-річчя Григорія Костюка) / Віталій Мацько // Дивослово. — 1997.— N10 — С. 59-61.
  • Листи Григорія Костюка до Віталія Мацька // Слово і час. — 2002. — № 10. — С. 10-12.
  • Третяк Л. Їх поєднав Кам'янець // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. — Серія філологічна. — Випуск 2. — Кам'янець-Подільський, 1998. — С. 235—238.
  • Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 86—93.
  • На сторожі слова. Григорій Костюк // Біляїв Володимир. На неокраянім крилі…
  • Надія Тисячна. Зустрічі й прощання: Вийшли друком унікальні спогади про український літературний процес 20-х — 60-х років // День. — 2008. — 4 червня.
  • Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Подоляк Б. Шлях творчих випробувань і перемог // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк, 1964. — С. 212—220.
  • Біляїв В. Зустрічі й прощання Григорія Костюка // Нові дні. — 1989. — № 6. — С. 29-39.
  • Боднарчук І. Спогади Григорія Костюка // Нові дні. — 1989. — № 2 — С. 21-22.
  • Гарасевич М. Володимир Винниченко та його доба // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 209—219.
  • Голубенко П. На полі бою (Життєвий шлях Г.Костюка) // Нові дні. — 1982. — № 12. — С. 15-18.
  • Жила В. І тривоги, і радощі…: До 90-річчя життя і літ. діяльності Григорія Костюка // Визвольний шлях. — 1998. — № 4. — С. 491—496.
  • Жулинський М. Зустрічі без прощань на українському просторі XX століття // Зустрічі і прощання: Спогади. — К.: Смолоскип, 2008. — Кн. 1. — С. 5-20.
  • Нитченко Д. Григорієві Костюкові сімдесят років // Нові дні. — 1993. — № 3. — С. 14-15.
  • Нитченко Д. Григорій Костюк // Новий обрій. Альманах. — Мельборн, 1999. — Ч. 11. — С. 276—278.
  • Пригорницький Ю. Григорій Костюк: «І впадуть Єрихонські стіни» // Літ. Україна. — 1991. — 30 травня.
  • Ротач П. Мемуарна епопея // Слово і час. — 1991. — № 7.
  • Світайло Л. Р. Костюк Григорій Олександрович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 22.
  • Творча спадщина Григорія Костюка в контексті сучасної наукової думки: матеріали Всеукраїнської наукової конференції. — К. — Хмельницький, 2002. — 154 с.
  • Будзей Олег. Три літературні ювілеї одного дня. Боришковецький «шмаркач» // Подолянин. — 2012. — 19 жовтня. — С. 8.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]