Біговел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малюк на біговелі

Безпедальний велосипед або бігове́л — велосипед без педалей і трансмісії. Поєднує в собі риси велосипеда і самоката: наїзник сидить у сідлі, як на велосипеді, проте їде, як на самокаті — відштовхуючись ногами від землі (а не давлячи на педалі).

Безпедальним був перший у світі двоколісний велосипед, сконструйований Карлом Дрезом у 1817 році. Проте лише на початку XX століття безпедальна модель пережила своєрідне відродження і почала використовуватися як дитячий транспорт. Зараз це один із популярних видів дитячого транспорту в Європі і США, з початку 2010-х років набуває популярності в Україні (відомий як бігове́л, велобі́г, велосамока́т, велока́т, велохі́д, велоке́тт, використовуються також англійські назви балансба́йк, ранба́йк та німецька лауфра́д).

Різновиди[ред. | ред. код]

Біговели бувають як двоколісними, так і трьох- і чотириколісними. Вони виготовляються з металу, пластику або дерева. Як правило, біговели не мають гальм, однак деякі моделі оснащуються ручним гальмом. Існують гібридні моделі — велосипед, з якого можна зняти педалі і зменшити висоту рами, перетворивши його в біговел. На сучасних біговелах є можливість замінити колеса на зимові лижі, таким чином дитина може кататися на ньому в будь-яку пору року.

Використання[ред. | ред. код]

Як правило, безпедальні велосипеди призначені для дітей починаючи з одного року і до п'яти-шести років. З їх допомогою діти навчаються тримати рівновагу при їзді, так що нерідко біговели стають проміжним етапом перед навчанням катання на звичайному педальному велосипеді.

Історія[ред. | ред. код]

Дрезина (нім. Laufmaschine)

Безпосереднім попередником дитячого біговела був дерев'яний прототип двоколісного велосипеда, винайдений Карлом Дрезом і названий ним «машиною для бігу» (нім. Laufmaschine). Перша поїздка відбулася 12 червня 1817 року, а патент на свій винахід Дрез отримав у 1818 році. «Машина для бігу» була також відома як дрезина (по імені винахідника), а в 1818 році француз Жозеф Нісефор Ньєпс запропонував для вдосконаленої ним моделі з більш зручним сідлом назву велосипед (фр. vélocipède, від словосполучення «швидкі ноги» на латині). В Англії цей транспортний засіб іменували hobby-horse («дитяча іграшкова конячка») або dandy-horse («конячка для денді») — у другому випадку це було пов'язано з тим, що в ті роки їздили на ньому в основному пусті молоді денді[1][2].

В кінці XX століття цей вид транспорту був відкритий заново: в 1997 році німецькому дизайнерові Рольфу Мертенсу прийшла в голову ідея сконструювати для свого дворічного сина аналогічну модель, на якій дитина могла б їхати, відштовхуючись ногами і поступово навчаючись тримати рівновагу. Дитячий безпедальний велосипед почав набувати все більшої популярності, і Мертенс з братом заснували компанію «Kokua»[3] з продажу свого винаходу. По-німецьки такий велосипед став називатися Laufrad (від нім. laufen «бігти» і Rad «колесо»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Inventors and Inventions (en). Marshall Cavendish. 2008. ISBN 9780761477679. 
  2. Schiller, Preston L.; Kenworthy, Jeffrey R. (2010-08-12). An Introduction to Sustainable Transportation: Policy, Planning and Implementation (en). Routledge. ISBN 9781136541940. 
  3. Kokua Bikes. www.likeabike.de. Архів оригіналу за 2017-08-21. Процитовано 2017-09-02. 

Див. також[ред. | ред. код]