Біговел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малюк на біговелі

Безпедальний велосипед або Бігове́л — велосипед без педалей і трансмісії. Поєднує в собі риси велосипеду і самокату: як і на велосипеді, наїзник сидить в сідлі, проте, як і на самокаті, він їде, відпихаючись ногами від землі (а не давлячи на педалі).

Безпедальним був перший в світі двоколісний велосипед, сконструйований Карлом Дрезом в 1817 році. Проте лише на початку 21 століття безпедальна модель пережила своєрідне відродження і стала в новій конструкції використовуватися як дитячий транспорт. Зараз це один з популярних видів дитячого транспорту в Європі і США, з початку 2010-х років набуває популярність і в Україні (відомий як бігове́л, велобі́г, велосамока́т, велока́т, велохі́д, велоке́тт, використовуються також англійські назви балансба́йк або ранба́йк, або німецька лауфра́д).

Різновиди[ред.ред. код]

Біговели бувають як двоколісними, так і трьох- і чотириколісними. Вони виготовляються з металу, пластику, або дерева. Як правило, біговели не мають гальм, однак деякі моделі оснащуються ручним гальмом. Існують гібридні моделі - велосипед, з якого можна зняти педалі і зменшити висоту рами, перетворивши його в біговел. На сучасних біговелах є можливість замінити колеса на зимові лижі, таким чином дитина може на ньому кататися в будь-яку пору року.

Використання[ред.ред. код]

Як правило, безпедальні велосипеди призначені для дітей починаючи з одного року і до п'яти-шести років. З їх допомогою діти навчаються тримати рівновагу при їзді, так що нерідко біговели стають проміжним етапом перед навчанням катання на звичайному педальному велосипеді.

Історія[ред.ред. код]

Дрезина (нім. Laufmaschine)

Безпосереднім попередником дитячого біговелу був дерев'яний прототип двоколісного велосипеда, винайдений Карлом Дрезом і названий ним «машиною для бігу» (нім. Laufmaschine). Перша поїздка на цій машині відбулася 12 червня 1817 року, а патент на її винахід Дрез отримав в 1818 році. Вона також була відома як дрезина (по імені винахідника), а в 1818 році француз Жозеф Нісефор Ньєпс запропонував для вдосконаленої ним моделі з більш зручним сідлом назву велосипед (фр. Vélocipède, від поєднання «швидкі ноги» на латині). В Англії цей транспортний засіб іменували hobby-horse ( «дитяча іграшкова конячка») або dandy-horse ( «конячка для денді») - у другому випадку це було пов'язано з тим, що в ті роки їздили на ньому в основному пусті молоді денді[1][2].

В кінці 20 століття цей вид транспорту був відкритий заново: в 1997 році німецькому дизайнерові Рольфу Мертенсу прийшла в голову ідея сконструювати для свого дворічного сина аналогічну модель, на якій дитина могла б їхати, відштовхуючись ногами і поступово навчаючись тримати рівновагу. Дитячий беспедальний велосипед став набувати все більшої популярності, і Мертенс з братом заснували компанію Kokua[3] з продажу свого винаходу. По-німецьки такий велосипед став називатися Laufrad (від слів ньому. Laufen «бігти» і німий. Rad «колесо»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Inventors and Inventions (en). Marshall Cavendish. 2008. ISBN 9780761477679. 
  2. Schiller, Preston L.; Kenworthy, Jeffrey R. (2010-08-12). An Introduction to Sustainable Transportation: Policy, Planning and Implementation (en). Routledge. ISBN 9781136541940. 
  3. KOKUA Bikes. www.likeabike.de. Процитовано 2017-09-02. 

Див. також[ред.ред. код]

Велосипед

Велосипедний спорт