Біргер Борис Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біргер Борис Георгійович
Биргер Борис Георгиевич
Boris Birger.jpg
При народженні Биргер Борис Георгиевич
Народження 1 квітня 1923(1923-04-01)
Москва
Смерть 4 серпня 2001(2001-08-04) (78 років)
  Німеччина, Ойскірхен поруч з Бонном
Поховання Перловський цвинтар[d]
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР
Жанр портрет, пейзаж, жанрова картина, натюрморт
Навчання Московський державний художній інститут імені Сурикова
Діяльність художник
Напрямок реалізм, символізм
Твори портрет, пейзаж, жанрова картина, натюрморт
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда»

Біргер Борис Георгійович (нар. 1 квітня 1923, Москва — пом. 4 серпня 2001, Бонн) — російський художник 20 століття. Створював портрети, композиції з інтер'єрами, пейзажі, натюрморти.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Москві. 1941 року став студентом Московського художнього інституту. З початком 2-ї світової війни у 1942 році був мобілізований в Червону армію і закінчив війну в Болгарії.

Відновив навчання в Московському художньому інституті, який закінчив 1951 року. Творче життя митця не було пов'язане із тогочасним авангардизмом, але в перешкоді до вдалої кар'єри стала критика тодішньої культурної політики післясталінської держави. Двічі за критичні висловлювання його виключали із тогочасного Союзу радянських художників (у 1962 та 1968 роках). Брав участь в відомій «Виставці семи» (1962 рік, місто Ленінград), від якої мистецтвознавці і критики починають відрахування так званого «суворого стилю».

Брав участь в домашніх лялькових виставах. Створив театральні декорації до вистав «Кабала святош» за твором письменника Михайла Булгакова та «Кіт домашній середньої пушитості» за твором В. Войновича. Емігрував із СРСР 1991 року і останні роки мешкав в Німеччині, де і помер.

Художня манера[ред. | ред. код]

Незважаючи на нонконформізм власних смаків і настанов, не перейшов ні на позиції руйнівного авангардизму чи абстракціонізму, ні на позиції соціалістичного реалізму, що заплямував себе натуралізмом. Художня манера митця була м'яка, обережна до зображень речей чи персонажів його портретів. Їх ніби засипало снігом чи небаченими, напівпрозорими пелюстками часу, чому сприяла і індивідуальна техніка маленькими рисками, схожа із технікою працювання пастелями. Але художник працював олійними фарбами. Задумливий, сумний настрій більшості його портретів і картин ця техніка маленькими рисками передавала надзвичайно вдало. Хоча він уникав занадто яскравих, пістрявих фарб. Монохромну гармонію його картин урізноманітнюють лише жовто-гарячі чи червоні фарби. Дивна порожнеча його композицій з інтер'єрами та зображення поодиноких речей викликають у глядача асоціації з творами художників-символістів. А ці майже сутінкові картини, наче запорошені світлом чи снігом, виглядають намоленими храмами, одухотвореними і теплими, але незрозуміло чому покинутими людьми.

А з часом і по смерті багатьох портретованих чи назавжди втрачених інтер'єрів техніка набула ще і філософської глибини.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • «Портрет письменника Варлама Шаламова»
  • «Пейзаж»
  • «Порожній інтер'єр з відчиненими дверима»
  • «Надія Мандельштам», 1967
  • «Портрет одинадцяти. Пам'яті Б. І. Балтера», 1977
  • «Булат Окуджава», 1978
  • «Воскресіння Христа», 1988

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  • [1] Життєпис художника в російській енциклопедії «Кругосвіт» (рос.)
  • Б. Биргер. «Живопись (каталог)», М., 1989 (рос.)

Див. також[ред. | ред. код]