Вяземська повітряно-десантна операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вяземська повітряно-десантна операція
Битва за Москву
Airbornearticle01 pic11.jpg
Шикування десанту перед літаками.
Дата: 18 січня28 червня 1942
Місце: Смоленська область, РРФСР
Результат: частковий успіх визначеного за задумом завдання операції
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР генерал-майор Затевахин І.І Третій Рейх
Військові сили
понад 10 тис. чол.

Вя́земська пові́тряно-деса́нтна опера́ція — перша масштабна повітряно-десантна операція в часи радянсько-німецької війни, яка була проведена радянськими військами в період з 18 січня по 28 червня 1942 року в ході Московської битви 1941—1942 рр.

Головним завданням цієї операції ставилося сприяння військам Західного і Калінінського фронтів в оточенні і розгромі основних сил групи армій «Центр» у районі Ржев — Вязьма — Юхнов — Гжатськ. Проводилася за рішенням Ставки ВГК силами 4-го повітряно-десантного корпусу, 201-ї повітряно-десантної бригади 5-го повітряно-десантного корпусу і 250-го окремого стрілецького полку.

Історія[ред.ред. код]

Висадка десанту здійснювалася в 3 етапи: 18—22 січня в районі Желанья були висаджені 201-ша повітряно-десантна бригада та 250-й стрілецький полк, 27 січня — 2 лютого в районі Озеречня — 8-ма повітряно-десантна бригада і 18—24 лютого в районі Желанья — головні сили 4-го повітряно-десантного корпусу (9-та і 214-та повітряно-десантні бригади) — всього понад 10 тис. десантників, 320 мінометів, 541 кулемет, 300 протитанкових рушниць.

По суті, повітряно-десантна операція розпочалася раніше — з висадки 3 — 4 січня 1942 батальйону 201-ї повітряно-десантної бригади та загону майора Старчака в районі Мятлево. В цих групах було 348 і 415 парашутистів відповідно. Але перша фаза проведення операції успіху не мала й висадка головних сил була перенесена на другу половину січня.

1822 січня 1942 в нічний час була десантована в тил противника у район Знаменка, Луги, Желанья (на південь від Вязьми), на відстані 35-40 км від лінії фронту лише 201-ша повітряно-десантна бригада і здійснив посадочний десант 250-й окремий стрілецький полк. Десантники перехопили і утримували найважливіші дороги в тилу юхновського угрупування німців, сковували її маневр, чим сприяли наступальним діям 1-го гвардійського кавалерійського корпусу і 33-ї армії, які 1-2 лютого зав'язали бої на околицях Вязьми.

Радянське командування вирішило висадити також весь 4-й повітряно-десантний корпус (8-ма, 9-та і 214-та повітряно-десантні бригади) із завданням не допустити відходу противника з району Вязьми на захід.

27 січня — 2 лютого десантуються в район Озеречня (на південний захід від Вязьми) лише три батальйони 8-ї повітряно-десантної бригади (близько 2500 чоловік), після чого десантування було припинене. До 6-го лютого 8-ма повітряно-десантна бригада діяла самостійно в тилу вяземського угрупування противника, паралізувала роботу залізниці і шосе Смоленськ — Вязьма, потім вийшла в район бойових дій 1-го гвардійського кк і була включена до його склад. У 1-й половині лютого бої за вяземський вузол прийняли затяжний характер. Противник підтягнув сюди резерви, а радянські війська після тривалого наступу були ослаблені. Війська 11-го КК Калінінського фронту і 1-го гвардійських кк Західного фронту не змогли з'єднатися і замкнути оточення противника, а частина військ 33-ї армії сама опинилася оточеною південно-східніше Вязьми. Південніше противник продовжував утримувати Юхнов.

У цій обстановці Ставка ВГК 10 лютого передала 4-й повітряно-десантний корпус Західному фронту із завданням десантувати його західніше Юхнова, в районі Желанья, прорвати оборону противника з тилу, перерізати Варшавське шосе в 25-30 км південно-західніше Юхнова і з'єднатися з 50-ю армією для спільних дій.

18-24 лютого в нічний час було проведене десантування 9-ї і 214-ї повітряно-десантних бригад, а також батальйону 8-ї повітряно-десантної бригади. Корпус відразу зіткнувся з організованою обороною противника. Не зважаючи на відсутність чисельної переваги в людях і важкому озброєнні, частини корпусу просунулися на 20-22 км і 28 лютого вийшли на рубіж, вказаний для зустрічі з 50-ю армією. Проте війська армії не змогли вирішити свого завдання, і з'єднанням 4-го повітряно-десантного корпусу довелося перейти до оборони.

Це був перший досвід проведення в ході війни повітряно-десантної операції такого масштабу. Внаслідок недоліків в організації і проведенні (різночасність застосування сил, відсутність чіткого управління в ході висадки десантів, розпилення сил в ході операції, нестача авіаційних засобів десантування) Вяземська повітряно-десантна операція не повністю досягла своєї мети, однак зіграла певну роль в поразці німецьких військ під Москвою.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Советские воздушно-десантные, М., 1980, Лисов И. И., Десантники, М., 1968.
  • Леонид Жуков. Воздушная гвардия. // Нижегородские новости (Нижний Новгород).- 01.08.2000.
  • Суконкин Алексей Сергеевич Лиса в курятнике. Вдв и Спн. Часть 3. История десантных и разведывательно-диверсионных войск СССР и России
  • Лукашенко А. И., Дорогами воздушного десанта. 2 изд., М., 1977;
  • Фёдоров А. Г., Авиация в битве под Москвой, 2 изд., М., 1975.
  • Мирослав Морозов, Андрей Платонов, Владислав Гончаров Десанты Великой Отечественной войны. Эксмо, 2008 г. ISBN 978-5-699-26702-6