Оточення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва при Каннах 216 р. до н. е. — перший історичний зразок оточення в ході битви
Знищення армії римлян в битві при Каннах

Ото́чення — ізоляція частини сил (декількох підрозділів, частин, з'єднань тощо) противника від сусідніх і розташованих в його тилу військ з метою знищення або полонення. Оточення досягається охопленням флангів і обходом певного угрупування противника з швидким наступом за напрямками, що сходяться, і виходом у його тил.

Оточення найчастіше досягається, коли прорив оборони противника здійснюється на двох або декількох ділянках фронту з розвитком наступу за напрямками, що сходяться. В результаті цього створюється суцільний внутрішній фронт і зовнішній фронт, що активно діючі, ізолює оточене угрупування від решти військ противника. Оточення може здійснюватися в ході переслідування противника, що відступає, при проведенні контратак і контрударів військ, що обороняються, за напрямками, що сходяться, при діях військ на приморському напрямку, коли противник притиснутий до моря і ізольований від решти своїх військ.

При діях з метою оточення, як правило, створюється перевага над противником в силах і засобах. Інколи, за сприятливих умов, оточення можливе і при рівних силах. Оточене угрупування противника блокується з повітря, а на приморських напрямах і з моря.

В сучасного бою висока маневреність військ і ефективне застосування засобів зброї масового ураження, високоточної зброї дозволяють знищувати противника одночасно з його оточенням.

Історичні приклади оточення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Зовнішні джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Бойовий статут
  • Радянська військова енциклопедія «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М.: Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 37-38. — ISBN 00101-223 (рос.)