Вагон метро типу Е

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тип Е
81-703
Вагон метро типу Е
Завод МВЗ
Заводська назва 81-703
Початок розробки 1950-ті
Початок виробництва 1959
Початок експлуатації 1960
Тара 31,7 т
Довжина 19 166 мм
Ширина 2 700 мм
Висота 3 665 мм
Швидкість 90 км/год
Прискорення м/с2
Уповільнення м/с2
Тип гальма реостатний
Потужність 4х68 кВт
Діаметр коліс 780 мм
Кількість місць 264

Вагони метрополітену типу Е були розроблені Митищинським машинобудівним заводом у другій половині 1950-х років. Серійно випускалися в 19631969 роках (дослідні зразки з 1959 року). В даний час експлуатуються в Києві, Харкові та Санкт-Петербурзі. У малих кількостях експлуатуються також у Тбілісі. Експлуатувалися також у Москві до 28 лютого 2008 року і в Баку до 2001 року.

Вагони Е відрізняються від вагонів попередньої серії Д наявністю смуг гофрирування (у першого дослідного вагона № 3001 смуги гофрування були тільки в нижній частині кузова). Також мають більш широкі двері і не мають вікон між останніми дверима і торцем, протилежним кабіні, через що неможлива експлуатація вагонів цієї серії на лініях зі станціями типу горизонтальний ліфт.

Силовий реостатний контролер ЕКГ-17И

Починаючи з 1979 року в Московському метрополітені в вагонах цієї серії оздоблення стін салону лінкрустом замінювалося на пластикові, а дерев'яні рами вікон нерідко забарвлювалися олійною фарбою. До недавнього часу в пасажирській експлуатації в Московському метрополітені залишався один лінійний лінкрустовий вагон типу Е — № 3605. Він же був останнім вагоном типу Е, який експлуатувався з пасажирами в Московському метро. У грудні 2007 року вагон був поставлений на консервацію в депо «Калузьке» для музею рухомого складу. У лютому 2008 року вагон був повернений в депо «Філі» і експлуатувався як резервний на Арбатсько-Покровської лінії. Навесні 2008 року він був переданий на відповідальне зберігання в депо «Новогиреєво».

Кожна вісь вагона наводиться окремим електродвигуном ДК-108А часовою потужністю 68 кВт через карданну передачу. Пуск реостатний, використовується перегрупування двигунів — при рушанні (положення рукоятки «Хід-1») і початковому розгоні («положення Хід-2») двигуни з'єднані послідовно, при перекладі рукоятки контролера в положення «Хід-3» двигуни переключаються на послідовно-паралельне (ПП) з'єднання, напруга на них підвищується вдвічі. Перемикання в силовому ланцюзі виконує встановлений під вагоном реостатний контролер ЕКГ-17И.

Модифікації[ред. | ред. код]

Серійних модифікацій не існувало, але були дослідні.

  • Еи — дослідний варіант з тиристорно-імпульсною системою управління.
  • Ер — новий візок.

Посилання[ред. | ред. код]