Арбатсько-Покровська лінія
 Арбатсько-Покровська лінія |
|
|---|---|
| Московський метрополітен | |
 |
|
| Відкриття першої дільниці | 13 березня 1938 року |
| Довжина, км | 45,1 |
| Кількість станцій | 22 |
| Час проїзду, хв. | 67 |
| Кількість вагонів у складі поїзда | 5 (типу Русич), 7 (стандартного типу) |
| Средньодобове перевезення пасажирів, тис. осіб/добу | 733 (2011) |
| Найнапруженіша станція | Щолківська |
| Наземні дільниці | Митинський метроміст, станції «М'якініно», «Кунцевська», «Ізмайлівська» |
| Електродепо | Ізмайлово, ТЧ-9 Філі, Митіно |
| Арбатсько-Покровська лінія | |
|---|---|
Арбатсько-Покровська лінія — хронологічно друга і найдовша лінія Московського метрополітену.
Східна частина лінії («Щолківська» - «Партизанська») мілкого закладення з однієї наземною станцією «Ізмайлівська», західна частина («Митіно» - «Слов'янський бульвар», не рахуючи ділянки лінії, що проходить по Північно-Західному тунелю також мілкого закладення з наземною станцією «Кунцевська». Середня частина («Семенівська» - «Парк Перемоги») глибокого закладення. За даними на 2002 рік щоденний пасажиропотік по лінії становить 951 200 чол.
Станція «М'якініно» — на середину 2010-х, побудована на кшталт Західних мультисервісних комерційних мегацентрів напівпідземна станція Московського метро, із загальною глибиною закладення 1,5 м (рівень підземної стоянки). «М'якініно» також є єдиною станцією всього метрополітену, розташованою в Московській області.
З будівництвом останнього перегону в 2009 р. Арбатсько-Покровська стала одночасно найдовшою і розтягнутою в плані інтервалів лінією Московського метро. До цього титул найдовшої лінії носила Серпуховсько-Тімірязєвська, чия протяжність на сьогодні поступається Арбатсько-Покровській лише на 2,5 км.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Хронологія[ред. • ред. код]
| Черга | Дата відкриття | Довжина |
|---|---|---|
| Київська – Олександрівський сад відокремлення від Сокольницької лінії | 13 березня 1938 | 4 km |
| Олександрівський сад – Курська | 4 km | |
| Курська – Партизанська | 18 січня 1944 | 7.1 km |
| Електрозаводська | 15 травня 1944 | — |
| Площа Революції – Київська | 5 квітня 1953 | +3.9 km −4 km * |
| Партизанська – Першотравнева (стара) | 24 вересня 1954 | 1.5 km |
| Партизанська – Першотравнева | 21 жовтня 1961 | +3.8 km −1.5 km ** |
| Першотравнева – Щолківська | 22 липня 1963 | 1.6 km |
| Київська – Парк Перемоги | 6 травня 2003 | 3.2 km |
| Парк Перемоги – Кунцевська | 7 січня 2008 | 4.9 km |
| Кунцевська – Крилатське відокремлення від Філевської лінії | 4.3 km | |
| Крилатське – Строгіно | 6.6 km | |
| Слов'янський бульвар | 7 вересня 2008 | — |
| Строгіно – Митіно | 26 грудня 2009 | 6.6 km |
| Митіно – П'ятницьке шосе | 28 грудня 2012 | 1.5 km |
| Загалом | 22 станції | 45.1 km |
* Після введення нового маршруту до станції Київська замість маршруту через Олександрівський сад.
** При продовженні 1961 тимчасова станція Першотравнева (стара) була закрита, разом з ділянкою колії.
Історія перейменувань[ред. • ред. код]
| Сучасна назва |
Попередня назва | Час актуальності попереднього назви |
|---|---|---|
| Ізмайлівська | Ізмайлівський парк | з моменту спорудження у 1961 по 1963 |
| Партизанська | Ізмайлівська | з моменту спорудження у 1944 по 1963 |
| Ізмайлівський парк | з 1963 по 2005 | |
| Семенівська | Сталінська | з моменту спорудження у 1944 по 1961 |
Пересадки[ред. • ред. код]
| # | Пересадка на лінію | Зі станції | На станцію |
|---|---|---|---|
 |
Сокольницька лінія | Арбатська | Бібліотека імені Леніна |
 |
Замоскворецька лінія | Площа Революції | Театральна |
 |
Філевська лінія | Арбатська Київська Кунцевська |
Олександрівський сад Київська Кунцевська |
 |
Кільцева лінія | Курська Київська |
Курська Київська |
 |
Калінінська лінія | Парк Перемоги | Парк Перемоги |
 |
Серпуховсько-Тимірязівська лінія | Арбатська | Боровицька |
 |
Люблинсько-Дмитрівська лінія | Курська | Чкалівська |
Депо і рухомий склад[ред. • ред. код]
Депо, що обслуговували лінію[ред. • ред. код]
| Депо | Годы обслуживания |
|---|---|
| «Сокіл» | 1938 — 1941, 1942 — 1950 |
| «Північне» | 1941 — 1942 |
| «Ізмайлово» | з 1950 |
| «Філі» | з 2008 |
| «Митіно» | з 2016 (план) |
Кількість вагонів у потягах[ред. • ред. код]
| Кількість вагонів | Роки |
|---|---|
| 4 | 1938 — 1947 |
| 6 | 1947 — 1970 |
| 7 | 1970 — 2010, з 2015 |
| 5 (типу «Русич») | з 2006 |
На 2010 рік, на лінії задіяно близько 300 вагонів[1].
Типи вагонів, що використовуються на лінії[ред. • ред. код]
| Тип вагонів | Роки |
|---|---|
| А, Ам | 1938 — 4 лютого 1975 |
| Б, Бм | 1938 — 4 лютого 1975 |
| Г | 1941—1950, 1954—1958, 1970 — 4 лютого 1975 (сьомий у складі з Ам/Бм) |
| Д | 1973 — 2 липня 1995 |
| Е | 1990—2005; лютий-квітень 2008 (вагон Е № 3605) |
| Еж | 1990 — 9 серпня 2010 |
| 81-740.1/741.1 «Русич» | з 26 грудня 2006 |
| 81-740.4/741.4 «Русич» | з вересня 2009 |
| 81-760/761 «Ока» | з 23 вересня 2015 |
З 9 серпня 2010 р типу вагони Ем і Еж були виведені з регулярної лінійної пасажирської експлуатації. Декілька складів з вагонів даного типу значилися у резерві ще до грудня 2010 р.
З 23 вересня 2015 р почалася експлуатація вагонів моделі 81-760/761 «Ока»
Перспективи[ред. • ред. код]
У 2016 році заплановано введення в дію електродепо Митіно[2].
На 2016 розпочато будівництво другого виходу зі станції «Парк Перемоги». Раніше планувалося також спорудження другого вестибюля зі станції «Бауманська», проте у 2013 році він був виключений з програми будівництва московського метро через брак коштів.
На перегоні між станціями «Крилатське» і «Строгіно» залишено задєл під будівництво станції «Троїце-Ликове», яка буде побудована, коли на місці села з'явиться житловий масив. Також за станцією Строгіно були передбачені заділи під кросплатформовий розвиток з пересадкою на майбутню станцію «Строгіно-2» Мневнічесько-Бирюльовської хордової лінії.
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- Найглибша станція в Московському метрополітені - «Парк Перемоги» (84 м).
- Найдовший перегін в Московському метрополітені - «Крилатське» - «Строгіно», відстань 6625 м.
- На станції «Площа Революції» розташовані 76 бронзових скульптур робітників, селян, солдатів, матросів, школярів тощо. Існує повір'я, що найкращий спосіб скласти іспит — потерти ніс бронзового пса у «Прикордонника із собакою". Також люди загадують бажання, залишаючи монетки у лапок курки в однієї зі скульптур.
- Арбатсько-Покровська лінія пов'язана з Фільовською лінією трьома пересадочними вузлами: між станціями «Олександрівський сад » і «Арбатська» Арбатсько-Покровської лінії, між двома «Київськими» і двома «Кунцевськими». Це пов'язано з історичним розвитком двох ліній-дублерів. З цим же пов'язана і той факт, що на лініях існують дві пари станцій з однаковими назвами («Арбатська» і «Смоленська»), між якими відсутній перехід.
Аварії й теракти[ред. • ред. код]
Вибух на перегоні між станціями Ізмайлівська і Першотравнева 8 січня 1977 року[ред. • ред. код]
Перший теракт в історії Московського метрополітену стався 8 січня 1977 року. Тоді в Москві майже одночасно сталися три вибухи. Цей інцидент стався в 17:33 за московським часом: у потязі метро між станціями «Ізмайлівська » і «Першотравнева» прогримів вибух, в результаті чого сім осіб загинуло і ще тридцять сім отримали поранення різного ступеня тяжкості. Пошкоджений склад був відбуксований на прилеглу станцію «Першотравнева», яка була закрита для пасажирів і поїзди на ній не зупинялися. Деякий час по тому в Москві відбулися ще два вибухи: один - в гастрономі на вулиці Дзержинського (нині вулиця Велика Луб'янка), другий на вулиці 25 Жовтня (сучасна назва - Микільська).
Інформація про теракти з'явилася тільки через два дні і була відносно скупий, це призвело до безлічі чуток і домислів. Через три місяці за звинуваченням в організації вибухів були арештовані Затикян (організатор вибуху), Степанян і Багдасарян (безпосередні виконавці). Суд над ними був таємним, про його дату і місце не були сповіщені навіть найближчі родичі обвинувачених (яких викликали до Москви і повідомили про вже винесеному вироку - розстріл). В офіційному повідомленні після суду не були опубліковані деталі (місце і час суду, прізвища двох з трьох обвинувачених). Затикян свою провину заперечував. Степанян частково визнав свою провину, але заперечував участь Затикян. Багдасарян визнав усі. На думку деяких радянських правозахисників, проведення суду в таємному режимі і безпрецедентна для 1970-х років поспіх із приведенням смертного вироку у виконання (через 3 дні після рішення суду) пов'язана з повною фальсифікацією справи органами КДБ. Станом на серпень 2007 року матеріали кримінальної справи про вибух в метро в 1977 залишаються секретними.[3][4][5][6]
Задимлення між станціями «Електрозаводська» і «Семенівська» 27 березня 2010 року[ред. • ред. код]
27 березня 2010 року на Арбатсько-Покровської лінії підземки вранці задимився головний вагон поїзда. Пасажири двох поїздів провели в перегонах сорок хвилин у тунелі між станціями «Семенівська» і «Електрозаводська». Була проведена евакуація близько шестисот пасажирів. Пасажирів почали виводити з поїзда через торцеві двері вагонів до першого вагона, і далі по шляхах до станції «Семенівська». Після цього напруга ненадовго включили, щоб два поїзди, які знаходилися в той момент на перегонах разом з пасажирами, змогли дійти до найближчої станції. Потяги курсували на дільницях «Щолківська» - «Партизанська» і «Курська» - «Мітіно». Повністю рух потягів по цій гілці було відновлено о пів на дев'яту.
Дерево, що впало між станціями «Ізмайлівська » і «Першотравнева» 4 червня 2010 року[ред. • ред. код]
4 червня 2010 року в 20:27 за московським часом в результаті сильної бурі на відкритому перегоні між станціями «Ізмайлівська » і «Першотравнева» впало дерево, внаслідок чого на деякий час було зупинено руху поїздів на цій дільниці. Як повідомили в столичному МНС, стовбур довелося пиляти, щоб прибрати його зі шляхів. Пасажирів врешті-решт випустили і почали розвозити автобусами Мосгортранса. Ніхто не постраждав. У 21:47 рух було відновлено.
«Альтернативні» кінцеві станції[ред. • ред. код]
Для оптимізації потоків пасажирів і метропоездов іноді потяги можуть проходити не весь відрізок між станціями «Щолківська» і «Митіно». На станцію «Партизанська» подаються додаткові потяги з депо для прямування у бік центру в завантажені годинник. «Строгіно», «Молодіжна» і «Партизанська» є найбільш частими станціями призначення поїздів, наступних за скороченим маршрутом. Після висаджування пасажирів складу сходить з подальшого маршруту і йде у відстій, під оборот або в депо. Необхідність «укорочення»маршруту пов'язана не стільки з зменшенням кількості пасажирів на околицях міста, скільки з малим інтервалом руху: оборот на кінцевій станції займає близько 3 хвилин, а частота руху - трохи більше двох.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Наумов М. С. Под семью холмами. Прошлое и настоящее Московского метро. — М.: АНО НИЦ «Москвоведение», 2010. С. 448. ISBN 978-5-7853-1341-5
- ↑ old.mosmetro.ru
- ↑ Московская Хельсинкская Группа (рос.)
- ↑ https://archive.is/20120731113620/www.fsb.ru/fsb/history/author/single.htm!id%3D10317984@fsbPublication.html Филипп Бобков. Национальные проблемы (рос.)
- ↑ "Facty i kommentarii ". 05-January-2002. Право (рос.)
- ↑ Сын за отца не отвечает (рос.)
Посилання[ред. • ред. код]
- Арбатсько-Покровська лінія на сайті metro.molot.ru (рос.)
- Арбатсько-Покровська лінія в фотогафии на сайті metro-photo.ru (рос.)
- Станції Арбатсько-Покровської лінії на www.metromost.com (рос.)
- Схема розвитку Арбатсько-Покровської лінії на сайті mosmetro.ru (рос.)
| Лінії Московського метрополітену | |||||||
|
Сокольницька | |
Замоскворецька |  |
Арбатсько-Покровська | |
Філевська |
|
Кільцева |  |
Калузько-Ризька |  |
Тагансько-Краснопресненська | |
Калінінсько-Солнцевська |
|
Серпуховсько-Тимірязівська | |
Люблінсько-Дмитрівська |  |
Каховська (ТПК) |  |
Бутовська |
 |
Монорейкова |  |
Друга Кільцева лінія | Кожухівська | Новомосковська | ||
