Вайдаг
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Вайдаг | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Вайдаг чорнокрилий (Euplectes hordeaceus)
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Pyromelana Bonaparte, 1831[2]
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вайда́г[12] (Euplectes) — рід горобцеподібних птахів родини ткачикових (Ploceidae). Представники цього роду мешкають в Африці на південь від Сахари.
Виділяють сімнадцять видів:[13]
- Вайдаг золотистий (Euplectes afer)
- Вайдаг діадемовий (Euplectes diadematus)
- Вайдаг чорний (Euplectes gierowii)
- Вайдаг занзібарський (Euplectes nigroventris)
- Вайдаг чорнокрилий (Euplectes hordeaceus)
- Вайдаг вогнистий (Euplectes orix)
- Вайдаг червоний (Euplectes franciscanus)
- Вайдаг сан-томейський (Euplectes aureus)
- Вайдаг товстодзьобий (Euplectes capensis)
- Вайдаг червоноплечий (Euplectes axillaris)
- Вайдаг жовтоплечий (Euplectes macroura)
- Вайдаг болотяний (Euplectes hartlaubi)
- Вайдаг малавійський (Euplectes psammacromius)
- Вайдаг білокрилий (Euplectes albonotatus)
- Вайдаг великий (Euplectes ardens)
- Вайдаг великохвостий (Euplectes progne)
- Вайдаг кенійський (Euplectes jacksoni)
Рід отримав назву Euplectes походить від сполучення слів дав.-гр. ευ — добрий і πλεκω — плести.[14]
- ↑ Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.
- ↑ Ch.L. Bonaparte. Aggiunte e correzioni relative agli animali vertebrati a sangue caldo. „Giornale Arcadico di Scienze Lettere ed Arti”. 52, s. 206, 1831.
- ↑ E. Rüppell: Neue Wirbelthiere zu der Fauna von Abyssinien gehörig. Frankfurt am Main: S. Schmerber, 1835–1840, s. 98.
- ↑ J. Cabanis. Ornithologische Notizen. „Archiv für Naturgeschichte”. 13 (1), s. 331, 1847.
- ↑ Ch.L. Bonaparte: Conspectus generum avium. T. 1. Lugduni Batavorum: Apud E.J. Brill, 1850, s. 447.
- ↑ H.G.L. Reichenbach: Die Singvögel als Fortsetzung der vollständigsten Naturgescliielite und zugleich als Central-Atlas für zoologische Gärten und für Thierfreunde. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten Naturgeschichte und durch alle Buchhandlungen des In- und Auslandes zu erhalten, 1862, s. 61.
- ↑ H.G.L. Reichenbach: Die Singvögel als Fortsetzung der vollständigsten Naturgescliielite und zugleich als Central-Atlas für zoologische Gärten und für Thierfreunde. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten Naturgeschichte und durch alle Buchhandlungen des In- und Auslandes zu erhalten, 1862, s. 73.
- ↑ R.B. Sharpe: Catalogue of the Birds in the British Museum. Cz. 13: Perching Birds. London: Printed by order of the Trustees, 1890, s. 220.
- ↑ R.B. Sharpe. Ow the Birds collected by Mr. F. J. Jackson, F.Z.S., during his recent Expedition to Uganda through the Territory of the Imperial British East-African Company. „The Ibis”. Sixth Series. 3, s. 246, 1891.
- ↑ H.Ch. Oberholser. Some untenable names in ornithology. „Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia”. 51, s. 215, 1899.
- ↑ H. von Boetticher & H.E. Wolters. Un nouveau nom générique pour les Veuves à nuque rouge et en feu. „L’Oiseau et la Revue française d’ornithologie”. 9, s. 579, 1939.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 240. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Pryke, Sarah; Andersson, Staffan (8 серпня 2008). Female preferences for long tails constrained by species recognition in short-tailed red bishops. Behavioral Ecology. 19: 1116—1121 — через Oxford Academic.
- Craig, Adrian J. F. K. (1980). Behaviour and evolution in the genus Euplectes. Journal of Ornithology. 121 (2): 144—161. doi:10.1007/BF01642928.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |